Батьківство загиблого військового може встановлюватись у цивільному процесі на підставі експертизи з кримінальної справи — ВС
Справи про встановлення батьківства сьогодні часто пов’язані з війною — особливо коли йдеться про військових, які загинули або зникли безвісти. У таких ситуаціях це вже не просто сімейне питання, а історія про права дитини: на виплати, спадщину і саме визнання батька.
У справі № 396/2148/24 від 8 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув, чи може експертний висновок, отриманий у кримінальному провадженні, бути належним доказом у цивільній справі про встановлення факту батьківства.
Обставини справи Матір дитини звернулась до суду з позовом до матері загиблого військовослужбовця (ймовірного батька дитини) про встановлення факту батьківства щодо її сина, народженого поза шлюбом. До участі у справі також залучено Міністерство оборони України та відповідний орган місцевого самоврядування.
Дитина народилась під час спільного проживання матері з батьком без реєстрації шлюбу. Відомості про батька були внесені до актового запису відповідно до частини першої статті 135 СК України — за вказівкою матері.
Після початку повномасштабної війни батько був мобілізований до Збройних Сил України та згодом зник безвісти під час бойових дій. У межах кримінального провадження було встановлено, що він загинув, а також проведено молекулярно-генетичну експертизу.
Згідно з висновком експерта, ймовірність біологічної спорідненості між дитиною та загиблим військовослужбовцем становить 99,99 %. Також підтверджено біологічну спорідненість між матір’ю загиблого та досліджуваним біологічним матеріалом.
Суд першої інстанції задовольнив позов, встановив факт батьківства та зобов’язав внести зміни до актового запису про народження дитини. Апеляційний суд погодився з висновком щодо батьківства, однак змінив рішення в частині способу внесення змін до актового запису.
Не погодившись із такими рішеннями, матір загиблого військовослужбовця подала касаційну скаргу, в якій, зокрема, ставила під сумнів допустимість експертного висновку, отриманого у кримінальному провадженні.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд нагадав, що законодавство не встановлює вичерпного переліку доказів для встановлення факту батьківства та дозволяє використовувати будь-які належні відомості, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Суд підкреслив, що ст. 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту батьківства, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, переваги більш вагомих доказів. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
ВС підкреслив: «Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його».
Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.
Важливо, що висновок експерта містить всі необхідні дані про експерта, тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Суд також вказав: «Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі».
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування, підстав уважати, що висновок отриманий з порушенням порядку немає, тому такий доказ є належним та допустимим.
Також Верховний Суд підтвердив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, тому Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Таким чином, Верховний Суд закріпив підхід, за яким у справах про батьківство допускається використання експертних висновків із кримінальних проваджень як належних доказів. Рішення також підтверджує застосування стандарту балансу вірогідностей та ключову роль оцінки доказів у їх сукупності для встановлення походження дитини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

















