Сину відмовили у виплатах зниклої матері-військової через відсутність довідки про спільне проживання: чому суд став на його бік

Попри те, що питання виплат сім’ям безвісти зниклих військовослужбовців уже неодноразово аналізувалося судами, воно залишається резонансним і практично значущим. Масовість таких кейсів зумовлює подальше формування підходів у правозастосуванні та потребу в уточненні судової практики.

У справі № 480/179/25 від 17 квітня 2026 року суд розглянув питання правомірності відмови у виплаті грошового забезпечення члену сім’ї безвісти зниклого військовослужбовця.

Обставини справи

Син військовослужбовиці, яка зникла безвісти під час бойових дій, звернувся до військової частини із заявами про виплату належного їй грошового забезпечення як члену сім’ї.

Спочатку він подав заяву з базовим пакетом документів. Пізніше — повторне звернення через гарячу лінію Міноборони. За результатами розгляду цих звернень військова частина відмовила у виплаті, мотивуючи це відсутністю підтвердження спільного проживання сина з матір’ю.

Водночас після отримання додаткової інформації про фактичне проживання матері разом із сином командир частини окремим наказом призначив виплату грошового забезпечення з дати зникнення військовослужбовиці. Фактично виплати здійснювалися протягом кількох місяців.

Надалі порядок виплат був змінений іншим наказом (частково на користь іншої особи), у зв’язку з чим позивач фактично перестав отримувати кошти.

Позивач оскаржив саме рішення військової частини про відмову у виплаті, вважаючи його протиправним, і просив зобов’язати здійснювати виплати з моменту зникнення матері.

Ключовий спір зводився до двох питань:

1. Чи правомірною була відмова у виплаті через відсутність підтвердження спільного проживання;

2. Чи є підстави зобов’язувати відповідача здійснювати виплати, якщо вони фактично вже були призначені і частково виплачені до звернення до суду.

Позиція суду

Суд нагадав, що питання порядку виплати грошового забезпечення членам сімей зниклих безвісті військовослужбовців регламентовано частиною 6 статті 9 Закону № 2011-XII та Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884.

Відповідно до п. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Суд зазначив, що Порядком № 884 передбачено відмову у виплаті саме у разі подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку.

При цьому суд звернув увагу, що у рішенні відповідач як підставу для відмови вказує ненадання позивачем документа, який підтверджує проживання позивача разом з матір'ю.

Суд зауважив, що серед переліку документів, які передбачені пунктом 4 Порядку № 884, не передбачено такого документа, який підтверджує факт проживання разом із безвісно відсутнім військовослужбовцем.

Важливо, що Порядком № 884 передбачено виключні підстави для відмови у такій виплати.

Суд також вказав, що у рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково мають бути зазначені підстави для такої відмови, виключний перелік яких визначено у вказаному пункті.

Оскаржуване рішення відповідача, за відсутності у ньому зазначення таких підстав, не може бути таким, що прийняте у відповідності до вказаного Порядку №884, а тому рішення військової частини не відповідає критеріям правомірності, визначених у частині 2 статті 2 КАС України та є протиправним.

Щодо вимог про подальші виплати суд вказав, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Таким чином, суд сформулював чіткий підхід: відмова у виплаті грошового забезпечення сім’ї безвісти зниклого військовослужбовця є правомірною лише за наявності виключних підстав, прямо передбачених Порядком № 884, і такі підстави мають бути чітко зазначені у самому рішенні.

Будь-які додаткові вимоги (зокрема щодо підтвердження спільного проживання), не передбачені нормативно, не можуть бути підставою для відмови. Також суд підкреслив, що подальше виправлення ситуації не легітимізує первинне протиправне рішення, а судовий захист спрямований виключно на вже порушені права, а не на регулювання майбутніх правовідносин.

Які докази потрібні для підтвердження статусу члена сім’ї військовослужбовця — читайте у матеріалі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.