Виїзд дитини за кордон 2026: перелік документів та практика ВС

В умовах війни питання виїзду дитини за кордон набуло практичного та правового значення. Масові переміщення сімей, роз’єднання батьків і потреба у швидких рішеннях загострили конфлікт між формальними вимогами та реальними інтересами дитини.

Правове регулювання виїзду дитини за кордон є комплексним і поєднує норми різних галузей права.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» встановлює загальні умови перетину кордону, тоді як Правила перетинання державного кордону деталізують процедурні аспекти та перелік документів.

Відповідно до пп. 3–6 Правил перетинання державного кордону, затверджених постановою КМУ № 57, виїзд дитини до 16 років загалом здійснюється за згодою обох батьків і в їх супроводі або уповноважених осіб.

Водночас закон передбачає низку винятків: виїзд з одним із батьків можливий без згоди другого у разі наявності визначених документів (зокрема свідоцтва про смерть, рішень суду, довідки про заборгованість зі сплати аліментів, підтвердження статусу одинокої матері тощо), а також у випадках, коли місце проживання дитини визначене з одним із батьків або дитина має особливий статус чи потребує лікування.

Виїзд із третіми особами допускається за нотаріальною згодою батьків, а для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, діють спеціальні правила залежно від форми їх влаштування.

Базовий перелік документів для виїзду дитини:

— паспорт громадянина України для виїзду за кордон (біометричний);

— свідоцтво про народження (у разі відсутності паспорта або для підтвердження родинного зв’язку);

— документ, що підтверджує повноваження супроводжуючої особи (якщо дитина їде не з батьками).

Додаткові документи (залежно від обставин):

— рішення суду про визначення місця проживання дитини;
— рішення суду про надання дозволу на виїзд без згоди другого з батьків;
— документ про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
— свідоцтво про смерть одного з батьків;
— довідка про заборгованість зі сплати аліментів (як підстава для виїзду без згоди).

Відповідно до ч. 5 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, з ким визначено місце проживання дитини, має право самостійно вирішувати питання її тимчасового виїзду за кордон на строк до одного місяця (для лікування, навчання, відпочинку тощо) за умови повідомлення другого з батьків рекомендованим листом.

На строк понад один місяць такий виїзд також можливий без згоди другого з батьків, якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів (понад 4 місяці, або понад 3 місяці — для дитини з інвалідністю чи тяжкими захворюваннями). Водночас той із батьків, хто проживає окремо і належно виконує обов’язки, може ініціювати виїзд дитини, звернувшись за згодою; у разі її ненадання протягом 10 днів він має право звернутися до суду за дозволом на виїзд без згоди другого з батьків.

Варто також пам’ятити, що базові положення закріплені у Сімейному кодексі України, який визначає рівність батьків у вирішенні питань виховання дитини та вводить принцип «найкращих інтересів дитини» як визначальний.

Нагадаємо, що «Судово-юридична газета» нещодавно опублікувала правила перетину кордону через Польщу, де зазначено, що кожна дитина повинна мати власний документ. У разі втрати паспорта слід звернутися до консульства для оформлення посвідчення на повернення в Україну («білого паспорта»). У разі транзиту через Польщу з країн поза межами Шенгенської зони за наявності «білого паспорта» або небіометричного паспорта необхідно оформити відповідну візу в консульській установі Польщі.

Практика Верховного Суду

У практиці Верховного Суду послідовно підкреслюється, що у спорах щодо дітей визначальним є принцип найкращих інтересів дитини, а не формальне дотримання процедурних вимог.

ВС у справі № 711/4569/23 вказав, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.

Актуальна практика підтверджує, що навіть у випадку виїзду дитини за кордон під час війни суди оцінюють не сам факт виїзду, а його наслідки для прав дитини та обох батьків, зокрема у спорах щодо визначення місця проживання після переміщення за кордон, як нещодавно зазначала «Судово-юридична газета» на прикладі справи № 761/28549/23.

У іншій справі № 759/8056/22 позивачка вказувала, що їй для виїзду за кордон із дитиною був потрібен дозвіл від батька, який вона не мала можливості отримати, оскільки відповідач на її звернення не відповідав, а відповідний дозвіл для виїзду за кордон не надавав та не інформував про місце свого перебування.

Суд також підкреслив, що у спорах щодо місця проживання дитини ключовим є не формальна наявність перешкод з боку іншого з батьків, а встановлення найкращих інтересів дитини з урахуванням усіх обставин справи, зокрема обов’язкового з’ясування думки дитини, якщо вона досягла відповідного віку.

Проблеми реалізації

Попри зрозумілу судову позицію, на практиці зберігається розрив між правом і його реалізацією.

Прикордонна практика іноді залишається формальною, так як у окремих випадках продовжують вимагати згоду другого з батьків навіть тоді, коли закон прямо цього не передбачає.

Інша проблема — зловживання правом, коли один із батьків може штучно блокувати виїзд дитини, використовуючи формальні механізми як інструмент конфлікту.

Таким чином сучасний підхід до виїзду дитини за кордон базується не на формальному переліку документів, а на їх функції — підтвердити, що виїзд відповідає інтересам дитини.

Водночас згода другого з батьків більше не є універсальною вимогою. Вона трансформувалася в один із факторів, який оцінюється у контексті конкретної ситуації.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.