Верховний Суд продовжив патент на вакцину від ВПЛ через воєнний стан

Питання строків чинності патентів та додаткової охорони винаходів набуло особливої актуальності під час воєнного стану через необхідність тлумачення спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності.

У постанові у справі № 910/9528/25 від 30 квітня 2026 року Верховний Суд вперше розглянув питання застосування Закону України № 2174-IX щодо збереження чинності майнових прав інтелектуальної власності під час воєнного стану та можливості продовження строку дії патенту шляхом додаткової охорони.

Спір у справі стосувався патенту на винахід, пов’язаний із відомою вакциною Gardasil 9 проти вірусу папіломи людини.

Обставини справи

Бельгійська фармацевтична компанія є власником патенту України № 85536 на винахід «ВІРУСНІ АНТИГЕНИ». Заявку на винахід було подано 17.03.2003, а патент опубліковано 10.02.2009. Загальний строк дії патенту становив 20 років від дати подання заявки.

Об’єктом винаходу був активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу. Практичне використання винаходу стало можливим після державної реєстрації в Україні вакцини Gardasil 9 проти вірусу папіломи людини.

У травні 2025 року компанія звернулася до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (Укрноіві) з клопотанням про продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід та видачу сертифіката додаткової охорони.

Укрноіві відмовив у задоволенні клопотання, зазначивши, що строк дії патенту закінчився 17.03.2023, а тому на момент звернення права вже були відсутні.

Компанія оскаржила таке рішення до суду, посилаючись на Закон № 2174-IX, яким під час воєнного стану зупинено перебіг строків та передбачено збереження чинності майнових прав інтелектуальної власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, визнавши відмову Укрноіві незаконною та підтвердивши право компанії на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід строком на п’ять років

У касаційній скарзі Укрноіві, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Суд зазначив, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, зокрема, пункту 1 частини першої Закону 2174-IX у контексті спірних правовідносин, враховуючи предмет розгляду цієї справи, відсутні.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з’ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

ВС вказав, що відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 3687-XII (у редакції, чинній на момент видачі патенту), власник патенту на винахід, використання якого потребує дозволу компетентного органу, мав право звернутися із клопотанням про продовження строку дії патенту на період між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більш як на п’ять років.

Таким чином, на момент видачі патенту України Закон № 3687-XII прямо передбачав право Позивача як власника патенту на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід.

Втім, 16.08.2020 набула чинності стаття 27-1 Закону № 3687-XII відповідно до Закону України від 21.07.2020 № 816-ІХ, згідно з якою, зокрема, володілець патенту на винахід, об’єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони.

ВС зазначив, що строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до НОІВ та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п’ять років. Строк додаткової охорони не може перевищувати п’ять років.

Відповідно до положень частини третьої статті 465 Цивільного кодексу України та Закону № 3687-XII загальний строк правової охорони винаходу становить 20 років, з передбаченою можливістю його продовження на строк не більше 5 років (з урахуванням певних застережень).

Суд звернув увагу, що додатковий строк понад очікувані 20 років має на меті захист інтересів власників винаходів, що стосуються фармацевтичної та агрохімічної сфер. Мова йде саме про сертифікати додаткової охорони, які компенсують правовласнику час, що минає між поданням заявки на винахід та одержанням дозволу на продаж препарату, захищеного патентом.

Тлумачення Закону № 2174-IX

ВС вказав, що спірні правовідносини виникли в умовах дії Закону № 2174-IX, яким визначено, що майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день введення в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, чинність таких прав може бути продовжена у встановленому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон № 2174-IX діяв до 31.05.2025 (до набрання чинності Законом України № 4362-ІХ від 16.04.2025 «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України»»).

ВС погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що дія патенту України № 85536, строк чинності якого спливав під час дії воєнного стану (17.03.2023), відповідно до приписів Закону № 2174-IX залишався чинним та не міг вважатися припиненим.

Суд прямо відхилив доводи Укрноіві щодо непоширення цього Закону на строки дії патентів.

ВС вказав, що норма цього Закону № 2174-IX має імперативний характер і є нормою прямої дії, що поширюється на всі види майнових прав інтелектуальної власності. Отже, доводи відповідача про непоширення Закону № 2174-IX на строки дії патентів є безпідставними, а підстави для відмови у розгляді клопотання позивача з мотивів припинення дії патенту 17.03.2023 відсутні.

Таким чином Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій та підтвердив право власника патенту на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід шляхом додаткової охорони.

Суд сформулював важливу правову позицію щодо застосування Закону № 2174-IX, якщо строк чинності патенту спливав під час дії воєнного стану, такий патент продовжує залишатися чинним до припинення або скасування воєнного стану.

Читайте також іншу судову позицію, у якій Верховний Суд вказав на ключові умови для визнання патенту недійсним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.