ВС дозволив ТЦК оскаржувати рішення про самостійне виховання дитини військовозобов'язаними, які уникають мобілізації

Питання використання сімейно-правових механізмів у спорах, пов’язаних із мобілізацією та військовим обов’язком, останнім часом стало одним із найбільш дискусійних у судовій практиці. «Судово-юридична газета» раніше вже аналізувала судову практику щодо відстрочки від мобілізації через опікунство та самостійне виховання дітей.

У постанові у справі № 725/9013/25 від 06 травня 2026 року Верховний Суд у складі КЦС розглянув питання права ТЦК на апеляційне оскарження рішень у сімейних спорах, а також меж допустимого використання приватно-правового інструментарію для отримання відстрочки від призову.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої доньки разом із ним на його самостійному вихованні та утриманні.

Він зазначав, що шлюб між сторонами фактично припинився через конфлікти та втрату взаєморозуміння. Також позивач посилався на те, що дитина тривалий час проживає разом із ним, а він самостійно здійснює її утримання та виховання.

Між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні. Відповідачка у суді першої інстанції позов визнала повністю.

Суд першої інстанції розірвав шлюб та залишив дитину проживати разом із батьком на його самостійному вихованні та утриманні.

Після цього апеляційну скаргу подало ТЦК як особа, яка не брала участі у справі. Апеляційний суд дійшов висновку, що спір фактично спрямований на створення підстав для відстрочки від призову або звільнення з військової служби, а тому стосується інтересів держави. Суд скасував рішення в частині залишення дитини на самостійному вихованні батька та відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій наполягав, що ТЦК не є учасником сімейних правовідносин і не має права втручатися у такий спір чи оскаржувати рішення суду.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Суд зауважив, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб.

За змістом статті 352 ЦПК України право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюється змістом норм матеріального права.

Верховний Суд підкреслив, що ТЦК не є учасником сімейних відносин. Водночас територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України.

Суд акцентував увагу на тому, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без залучення відповідного представника держави) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

У разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків держави (зокрема, військової частини).

ВС вказав, що позов військовослужбовця про визначення місця проживання дитини, поданий з метою штучного створення підстав для звільнення з військової служби під час особливого періоду, є зловживанням правом та використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню. Судові рішення повинні відповідати принципам справедливості та не можуть використовуватися для уникнення виконання встановлених законом обов`язків.

У частині доводів касаційної скарги позивача, що він не перебував на обліку ТЦК, а тому останній не має права надавати чи відмовляти йому у реалізації права на відстрочку під призову на військову службу, колегія суддів зауважила наступне.

ВС звернув увагу, що з урахуванням структури Збройних Сил України та перебування позивача на військовому обліку саме відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки наділений повноваженнями щодо забезпечення виконання ним військового обов’язку. Суд також підкреслив, що ТЦК оскаржував рішення лише в частині залишення дитини на самостійному вихованні та утриманні батька-військовозобов'язаного, оскільки така обставина може надавати право на звільнення з військової служби.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування.

Суд нагадав, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Верховний Суд звернув увагу, що окреме проживання батьків, визначення місця проживання дитини з батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини.

Договір, укладений між сторонами, не підтверджує здійснення самостійного виховання та утримання заявником, а лише підтверджує дотримання ним цих обов'язків відповідно до закону, оскільки цим договором визначені права та обов'язки обох сторін.

ВС погодився з висновком апеляційного суду, що позов про самостійне виховання дитини, поданий військовозобов’язаним під час воєнного стану, може впливати на питання відстрочки або звільнення з військової служби, а тому стосується інтересів держави. За таких обставин ТЦК має право на апеляційне оскарження такого рішення.

Суд також зазначив, що позивач у цій справі намагався застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов'язку.

Таким чином, Верховний Суд вирішив залишити без змін постанову апеляційного суду, якою було відмовлено у задоволенні вимоги про залишення дитини на самостійному вихованні та утриманні батька.

Суд сформував правову позицію, відповідно до якої ТЦК має право оскаржувати судові рішення у сімейних спорах, якщо такі рішення можуть впливати на питання виконання військового обов’язку та створювати підстави для відстрочки чи звільнення з військової служби.

Чи можна оскаржити дії ТЦК онлайн у 2026 році — читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.