Чи можна звільнити держслужбовця за іноземний паспорт: аналіз судової практики та ризики оскарження
Припинення державної служби у зв’язку з набуттям іноземного громадянства, що передбачене п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону «Про державну службу», залишається однією з найскладніших процедур у трудових відносинах публічного сектору. З одного боку, держава має право вимагати абсолютної лояльності від державних службовців. З іншого боку — автоматичне звільнення без належної перевірки може стати втручанням у приватне життя особи.
Законодавець визначив набуття іноземного громадянства як безумовну підставу для припинення служби. Ключова роль у цьому процесі належить суб’єкту призначення, який зобов’язаний не просто отримати інформацію, а встановити факт. Але проблема полягає в тому, що спеціального порядку проведення такої перевірки законодавець не передбачив.
Юридична природа звільнення держслужбовців
Закон встановлює жорстку норму: так суб'єкт призначення зобов’язаний звільнити службовця у триденний строк з дня встановлення факту наявності іноземного громадянства.
Будь-які зволікання або спроби провести тривалі дисциплінарні провадження без відсторонення можуть бути розцінені як порушення закону самим керівником. Одночасно зі звільненням може вирішуватися питання про дисциплінарну відповідальність за подання недостовірних даних при вступі на службу.
На перший погляд, норма є імперативною і простою. Проте за лаштунками ховається складна доказова база та високі ризики оскарження рішення через недотримання стандартів Європейського суду з прав людини. Судова практика, вже демонструє зміну підходів щодо детального аналізу доказів та джерел походження інформації.
Для того щоб звільнення було законним, суб’єкт призначення має зібрати сукупність доказів, а не обмежуватися одним джерелом інформації. Юридичний аналіз у таких випадках передбачає перевірку кількох ключових критеріїв.
Передусім оцінюється документальне підтвердження — наявність паспорта або іншого документа, що підтверджує іноземне громадянство.
Далі встановлюється волевиявлення особи, зокрема наявність анкети, письмової згоди або заяви про набуття громадянства іншої держави.
Також враховується фактичне користування статусом, зокрема перетин державного кордону за іноземним паспортом або вчинення правочинів як громадянином іншої держави.
Важливо: документи, видані на тимчасово окупованих територіях, відповідно до законодавства України є нікчемними, не визнаються державою і не можуть бути підставою для встановлення факту іноземного громадянства.
Проблема доказування
Ключовий конфлікт у судах розгортається навколо якості зібраних доказів.
Так, у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 260/1627/22 Верховний Суд дійшов висновку, що факт набуття державним службовцем громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах. Інформаційні листи державних органів про ймовірну або можливу наявність іноземного громадянства не є достатньою підставою для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу».
Саме суб’єкт призначення, а не прикордонна служба, зобов’язаний встановити факт набуття іноземного громадянства. Отримання інформаційного листа про ймовірність не є автоматичним встановленням факту.
Перед звільненням державному службовцю обов’язково має бути надана можливість надати пояснення. Відсутність такої можливості порушує принцип верховенства права.
ВС критично поставився до листа ДПСУ, зазначивши, що прикордонна служба не є уповноваженим органом для встановлення фактів набуття громадянства.
У справі № 640/19582/21 Верховний Суд розглянув ситуацію щодо звільнення заступника начальника управління Міністерства юстиції України, яке було здійснене на підставі інформації Служби безпеки України.
Підставою для кадрового рішення став лист Служби безпеки України, до якого були додані фотокопія російського паспорта, а також акт огляду вебресурсів Федеральної прикордонної служби та Міністерства внутрішніх справ РФ. За даними СБУ, через відкриті онлайн-сервіси було додатково підтверджено дійсність документа та наявність у особи податкового номера Російської Федерації.
Суд визнав, що інформація, отримана органом із контррозвідувальними функціями, у сукупності з іншими матеріалами є достатньою та належною підставою для ухвалення рішення про звільнення.
Питання набуття громадянства іноземної держави суддями також має особливо чутливий характер у межах судової системи. У рішенні, ухваленому 17 листопада 2023 року Вища рада правосуддя продемонструвала підхід, за яким встановлення факту набуття громадянства РФ є підставою для припинення відставки судді.
Зокрема, ВРП розглянула випадок судді у відставці, яка після завершення роботи в Україні була призначена указом президента Російської Федерації на посаду у так званому «верховному суді лнр». Оскільки законодавство РФ передбачає, що суддею може бути лише громадянин Росії, це було розцінено як підтвердження набуття нею громадянства іноземної держави.
Додатковими доказами стали указ президента РФ про призначення, а також відсутність відомостей про вихід особи з громадянства України. ВРП також врахувала факт здійснення нею суддівських функцій на тимчасово окупованих територіях.
У рішенні ВРП дійшла висновку, що сукупність доказів підтверджує набуття громадянства держави-агресора та порушення вимог українського законодавства. У зв’язку з цим ВРП ухвалила рішення про припинення відставки судді, наголосивши, що встановлення факту іноземного громадянства є самостійною підставою для таких правових наслідків.
Рішенням у справі № 320/35322/25 Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову заступника начальника відділу боротьби з контрабандою Закарпатської митниці, якого звільнили через наявність громадянства РФ. Підставою для звільнення став офіційний лист Управління СБУ в Закарпатській області, у якому зазначалося, що на ім’я позивача 11 травня 2014 року видано паспорт громадянина РФ. Позивач стверджував, що паспорт сфальсифікований, дані не збігаються, а звільнення під час щорічної відпустки є незаконним. Він вимагав поновлення на посаді та виплати середнього заробітку.
Суд визнав лист СБУ достатнім та належним доказом факту наявності російського громадянства. Служба безпеки України — компетентний орган, наділений необхідними повноваженнями для встановлення таких фактів.
Суб’єкт призначення не зобов’язаний проводити додаткову перевірку чи криміналістичну експертизу — він зобов’язаний звільнити службовця у триденний строк після отримання інформації від СБУ.
А звільнення під час відпустки допустиме, оскільки норма ст. 84 Закону «Про державну службу» має імперативний характер і стосується втрати самого права на державну службу. Загальні трудові гарантії в такому випадку не застосовуються.
Суд також послався на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18.
Роль суду, стаття 8 Конвенції та критерій пропорційності.
Важливо розуміти, що національні суди в таких спорах не перебирають на себе функції суб’єкта призначення. Суд не встановлює факт наявності громадянства замість керівника установи. Завдання суду — перевірити, чи була дотримана процедура звільнення, чи було рішення обґрунтованим і чи базувалося воно на достатній кількості беззаперечних доказів.
Проте звільнення з публічної служби через наявність іноземного паспорта може трактуватися ЄСПЛ не просто як кадрове рішення, а як втручання у право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції. Таке втручання держави є допустимим лише за умови дотримання трьох важливих складових:
- Втручання передбачене законом.
- Захист національної безпеки або інтересів держави.
- Чи було звільнення на підставі лише інформації, без належної перевірки, пропорційним кроком.
Якщо факт громадянства не встановлений об’єктивно, таке рішення формує негативну репутацію особи та порушує баланс між інтересами держави та правами людини.
Замість висновків
В умовах воєнного стану судова практика демонструє більш виважений підхід до оцінки доказів, наданих правоохоронними та спеціальними органами, зокрема СБУ. Такі матеріали, як правило, враховуються судами в сукупності з даними з відкритих державних та міжнародних реєстрів.
У подібних справах ключове значення має якість службової перевірки, яку проводить суб’єкт призначення. Вона не може обмежуватися формальним отриманням листа від уповноваженого органу і має включати комплексний аналіз: від встановлення волевиявлення особи щодо набуття іноземного громадянства, перевірки документів до фактичного користування іноземним паспортом, зокрема даних про перетин державного кордону.
Судова практика також виходить із того, що за наявності узгоджених і підтверджених даних з офіційних джерел, включно з міжнародними інформаційними системами, факт набуття іноземного громадянства може вважатися доведеним у сукупності доказів.
Для керівників державних органів це означає необхідність належної фіксації всіх етапів перевірки та обґрунтування кадрових рішень. Для державних службовців такі підходи формують підвищені вимоги до прозорості правового статусу, зокрема в частині подвійного громадянства, наслідком чого може бути припинення проходження служби.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
