Повнолітні діти загиблих військових мають право на 15 млн від держави: Суд визнав відмову Міноборони незаконною
Питання виплати одноразової допомоги сім’ям загиблих військовослужбовців залишається одним із найбільш практично значущих у сфері соціального захисту військових.
У справі № 120/11536/25 від 07.05.2026 КАС ВС відмовив у відкритті касаційного провадження у спорі щодо права повнолітнього сина загиблого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу за постановою КМУ №168. У силі залишилися рішення судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що після змін до статті 16-1 Закону №2011-XII право на таку допомогу мають і повнолітні діти загиблого військовослужбовця незалежно від статусу утриманця.
Після змін законодавства у 2024 році судова практика почала формувати підхід щодо права повнолітніх дітей загиблих військових на отримання таких виплат. Справа є показовою через тлумачення судами нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII та оцінку одноразової допомоги як соціальної гарантії у зв’язку із втратою члена родини.
Обставини справи
Позивач — син військовослужбовця, який загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Ласточкине Покровського району Донецької області.
Судами встановлено, що військовослужбовець проходив службу стрільцем-помічником гранатометника механізованого підрозділу. Загибель настала внаслідок артилерійських обстрілів та штурмових дій противника під час виконання військових обов’язків, пов’язаних із захистом Батьківщини та відсіччю збройної агресії РФ.
Військово-лікарська комісія встановила, що отримані ушкодження та причина смерті були пов’язані із захистом Батьківщини.
На момент загибелі батька позивачу виповнилося 24 роки.
У березні 2025 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168.
Однак Комісія Міністерства оборони України повернула документи на доопрацювання. Підставою стало те, що позивач не належить до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка діяла на момент смерті військовослужбовця. Міністерство оборони виходило з того, що право на допомогу мають лише батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці.
Вінницький окружний адміністративний суд позов частково задовольнив, визнав рішення Міноборони протиправним та зобов’язав повторно розглянути заяву позивача.
Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції та детально проаналізував зміни до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Суд зазначив, що до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги мали лише неповнолітні діти або повнолітні діти-утриманці загиблого військовослужбовця.
Таким чином, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого.
Водночас після набрання чинності Законом №3515-IX законодавче регулювання змінилося.
Суд вказав, що після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.
Апеляційний суд також проаналізував положення Сімейного кодексу України та статус повнолітніх дітей у складі сім’ї.
Суд зазначив, що законодавець відмежовує правову категорію «дитина» від правових категорій «повнолітній син» чи «повнолітня дочка» за критерієм вікового цензу, але не запроваджує припису, згідно з яким повнолітній син чи повнолітня дочка не є членами сім’ї своїх батьків чи не входять до складу родини своїх батьків.
Окремо суд наголосив на правовій природі одноразової грошової допомоги, вказавши, що виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов'язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов'язку.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім’ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони про повернення документів позивача на доопрацювання є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом захисту є повторний розгляд заяви позивача.
Надалі Міністерство оборони подало касаційну скаргу, однак Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не формував окремої правової позиції щодо застосування статті 16-1 Закону №2011-XII по суті спору, оскільки відмовив у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд дійшов висновку, що справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута судами у спрощеному позовному провадженні. Суд зазначив, що касаційне оскарження у таких справах можливе лише за наявності виняткових підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які виходили з права повнолітніх дітей на отримання допомоги, залишилися в силі.
Позиція судів має важливе значення для формування практики щодо застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII та підтверджує підхід, за яким одноразова допомога розглядається як соціальна гарантія у зв’язку із втратою члена родини, а не виключно як виплата утриманцям загиблого військовослужбовця.
Додатково можна ознайомитися із позицією суду щодо питання, чи входить рідна сестра до кола осіб, які можуть претендувати на 15 млн грн після загибелі військового.
Також читайте важливу позицію ВС щодо того, що шестимісячний строк для оголошення особи померлою у зв’язку з війною обчислюється з моменту завершення активних бойових дій, навіть якщо територія надалі перебуває в окупації.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
