Переселенців і людей з хворобами не можуть позбавити декларації
Водночас йдеться не про нововведення, а про механізм, який існує в українському законодавстві вже кілька років. За яких умов медик може ініціювати припинення декларації, як відбувається ця процедура та що це означає для пацієнтів, про це далі піде мова у статті.
У яких випадках лікар може ініціювати припинення декларації
Згідно з роз’ясненням МОЗ, лікар первинної медичної допомоги має право звернутися щодо припинення декларації лише у двох випадках. Перший - якщо пацієнт систематично не виконує медичні приписи або рекомендації лікаря. Другий - якщо пацієнт систематично порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я.
Водночас законодавство встановлює важливе обмеження: декларацію не можна припинити, якщо це може створити загрозу життю або здоров’ю пацієнта чи безпеці інших осіб. Таким чином, ідеться не про право лікаря відмовитися від будь-якого пацієнта на власний розсуд, а про виняткові випадки, коли нормальна взаємодія між сторонами фактично стає неможливою.
Як відбувається процедура
Самостійно розірвати декларацію лікар не може. Спочатку він має подати письмову заяву керівнику медичного закладу із зазначенням причин такого рішення. Після цього керівник закладу перевіряє наведені обставини та оцінює, чи є підстави для припинення декларації. Лише після ухвалення відповідного рішення інформація передається до Національної служби здоров’я України.
Декларація припиняє свою дію через 10 календарних днів після того, як НСЗУ отримає повідомлення від медичного закладу. Крім того, протягом трьох робочих днів після припинення декларації заклад охорони здоров’я зобов’язаний повідомити про це пацієнта за контактами, які були вказані під час підписання декларації.
Коли лікар не має права відмовити пацієнту
МОЗ окремо наголошує: існують обставини, які не можуть бути підставою для відмови в укладенні чи продовженні декларації. Зокрема, лікар не має права відмовити через: місце проживання або реєстрації людини; статус внутрішньо переміщеної особи; вік чи стать пацієнта; соціальне або матеріальне становище; наявність певних захворювань; відсутність паспорта за наявності іншого документа, що посвідчує особу.
Єдина законна причина відмовити у підписанні нової декларації — перевищення рекомендованої кількості пацієнтів, яких може обслуговувати лікар.
Фактчек: чи з’явилися нові правила
Після публікації роз’яснення МОЗ у соцмережах почали поширюватися повідомлення про те, що лікарі нібито отримали нові повноваження розривати декларації з пацієнтами. Однак аналіз чинного законодавства свідчить, що це не відповідає дійсності. Право лікаря ініціювати припинення декларації передбачене Порядком вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженим наказом МОЗ України від 19 березня 2018 року № 503 ще з моменту впровадження медичної реформи. Тобто жодних нових підстав для розірвання декларацій МОЗ не запроваджувало.
Фактично міністерство лише нагадало громадянам та медичним працівникам про вже чинний порядок.
Що змінюється для пацієнтів
Насправді для більшості українців нічого принципово нового не відбувається. МОЗ не запровадило нових підстав для розірвання декларацій, а лише нагадало про механізм, який існує вже кілька років. Як і раніше, пацієнт може у будь-який момент змінити сімейного лікаря, терапевта чи педіатра без пояснення причин. Для цього достатньо підписати нову декларацію з іншим лікарем - попередня припиниться автоматично.
Так само без змін залишається і право лікаря ініціювати припинення декларації у виняткових випадках. Проте зробити це одноосібно він не може. Якщо раніше багато пацієнтів вважали, що лікар може просто «відмовитися» від людини за власним бажанням, то насправді процедура передбачає кілька етапів перевірки та погодження.
Без змін залишається й обов’язок медичного закладу повідомити пацієнта про припинення декларації. Крім того, розірвання не відбувається миттєво - між ухваленням рішення та фактичним припиненням дії декларації є встановлений законом строк.
Важливо й те, що, як і раніше, лікар не має права відмовити людині через місце реєстрації, статус внутрішньо переміщеної особи, вік, стать, соціальне становище чи наявність певних захворювань. Тобто жодних нових обмежень для переселенців, пенсіонерів або інших категорій пацієнтів не з’явилося.
Головний висновок для громадян полягає в тому, що право на первинну медичну допомогу зберігається навіть у разі припинення декларації. Якщо співпраця з одним лікарем завершилася, пацієнт може обрати іншого фахівця та укласти нову декларацію. Тому йдеться не про позбавлення людини доступу до медичних послуг, а про врегулювання відносин між конкретним лікарем і конкретним пацієнтом у випадках, коли їхня подальша взаємодія стає неможливою.
Зазначимо, що віднедавна обрати нового лікаря можна через Кабінет пацієнта.
Які питання можуть виникнути на практиці
Попри наявність законодавчого механізму, певні питання залишаються відкритими. Зокрема, нормативні акти не містять чіткого переліку дій, які вважатимуться «систематичним невиконанням медичних рекомендацій». Це означає, що кожна конкретна ситуація оцінюватиметься індивідуально керівником медичного закладу. Так само на практиці можуть виникати спірні ситуації щодо того, чи є достатніми підстави для припинення декларації. Саме тому остаточне рішення не залишили виключно за лікарем, а передбачили додатковий контроль з боку керівництва закладу та НСЗУ.
Юристи звертають увагу, що пацієнт у разі незгоди з такими діями може звертатися зі скаргою до керівника медзакладу, НСЗУ або захищати свої права в судовому порядку, якщо вважає рішення необґрунтованим.
Тобто, роз’яснення МОЗ не змінює правил гри для пацієнтів і не надає лікарям нових повноважень. Механізм припинення декларації за ініціативою лікаря існував і раніше, однак застосовується лише у виняткових випадках та проходить кілька етапів перевірки. Для більшості українців це означає лише одне: право на вільний вибір лікаря залишається незмінним, а доступ до первинної медичної допомоги не може бути обмежений через місце проживання, статус переселенця чи інші соціальні обставини.
Водночас історія з роз’ясненням МОЗ нагадує, що декларація між лікарем і пацієнтом - це не лише гарантія отримання медичних послуг, а й взаємна відповідальність сторін. Пацієнт має право на якісну медичну допомогу, а лікар - на повагу до своєї професійної діяльності та дотримання встановлених правил. Саме баланс цих прав і обов’язків покладено в основу механізму, який сьогодні активно обговорюється в суспільстві.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
