Військова частина не може звітувати з запізненням: суд уточнив строки виконання рішень про виплати військовослужбовцям

Питання виконання судових рішень є завершальним етапом судового захисту та невід’ємною складовою права на справедливий суд. У постанові від 18 червня 2026 року у справі № 200/8673/25 Перший апеляційний адміністративний суд розглянув питання, яке набуло особливої актуальності після запровадження механізму судового контролю за виконанням судових рішень — як саме має визначатися строк для подання суб’єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду.

Спір виник щодо виплат військовослужбовцю, однак сформульовані судом висновки мають значення для всіх категорій адміністративних справ, у яких застосовується судовий контроль за виконанням судових рішень.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» вже аналізувала механізми судового контролю у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, а також їх значення для забезпечення належного виконання судових рішень.

Обставини справи

Раніше Донецький окружний адміністративний суд частково задовольнив позов військовослужбовця до двох військових частин та визнав протиправною низку випадків ненарахування і невиплати належних сум грошового забезпечення, індексації, компенсацій за невикористані відпустки, допомоги на оздоровлення та інших виплат.

Після перегляду справи в апеляційному порядку рішення залишилося чинним у більшості задоволених вимог.

У травні 2026 року представник позивача звернулася із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення та просила зобов’язати військові частини протягом десяти днів подати звіт про його виконання.

Суд першої інстанції погодився із необхідністю встановлення судового контролю, однак визначив строк для подання звітів до 14 серпня 2026 року.

Не погодившись із такою тривалістю строку, представник позивача подала апеляційну скаргу, вважаючи, що відповідачі повинні були відзвітувати про виконання рішення протягом десяти днів.

Позиція апеляційного суду

Розглядаючи справу, апеляційний суд звернув увагу на конституційний принцип обов’язковості судових рішень та роль судового контролю як механізму забезпечення їх реального виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень.

Апеляційний суд вказав, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Особливу увагу суд приділив тлумаченню статті 382-1 КАС України, яка регулює строки подання звітів про виконання судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

На підставі частини п`ятої статті 382-1 КАС України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналіз положень щодо тривалості строку для встановлення суб'єкта владних повноважень обов'язку подати звіт про виконання рішення суду свідчить, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт протягом достатнього строку для його виконання.

Цей строк становить до 3-х місяців, але не менше 10 днів з моменту отримання ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Отже, визначення певного строку є дискреційними повноваженнями суду, в межах, визначених законом.

Водночас суд зазначив, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Апеляційний суд пояснив, що навіть при встановленні судового контролю за виконанням таких рішень, суд, зобов'язуючи суб'єкта владних повноважень подати звіт та визначаючи строк для його подання, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.

Оцінюючи доводи скаржника щодо необхідності встановлення мінімального десятиденного строку, суд звернув увагу на зміст самого рішення, яке підлягало виконанню.

Апеляційний суд вказав, що як свідчить судове рішення у справі, для його виконання відповідачам необхідний певний строк, щоб здійснити розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення позивача, нарахувати суму заборгованості та виплатити цю заборгованість позивачу на картковий рахунок в уповноваженому банку.

Крім того, суд врахував специфіку статусу відповідачів.

При цьому суд зазначив, що військові частини є бюджетними установами, без власного прибутку, розпорядниками коштів ІІІ класу, тобто кошти використовуються лише за призначенням і в конкретно встановлених рамках, які виділяються з відповідними розпорядниками.

Також колегія суддів врахувала умови воєнного стану та функції військових частин щодо забезпечення оборони держави.

Окремо суд відхилив доводи про необхідність негайного виконання рішення та вказав, що є неприйнятним посилання представника позивача на норми, які регулюють негайне виконання судових рішень, оскільки рішення у цій справі не вирішувало питання стягнення з відповідачів складових грошового забезпечення на користь позивача у відповідних сумах, отже, це рішення не відноситься до категорії справ, в яких рішення виконується негайно.

За результатами перегляду справи апеляційний суд частково задовольнив скаргу. Колегія дійшла висновку, що строк, визначений судом першої інстанції, є надмірним та належним чином не обґрунтований. Водночас підстав для встановлення мінімального десятиденного строку також немає.

У підсумку суд скоротив строк для подання звіту з 14 серпня 2026 року до 20 липня 2026 року та уточнив, що звіт має подаватися з урахуванням постанови апеляційного суду від 15 квітня 2026 року.

Таким чином, апеляційний суд підтвердив, що строк для подання звіту про виконання рішення визначається з урахуванням обставин справи та можливості його виконання.

Фактично дана постанова є одним із прикладів формування практики застосування статті 382-1 КАС України, запровадженої Законом № 4094-IX. Раніше «Судово-юридична газета» детально аналізувала зміни, якими було реформовано механізм судового контролю за виконанням судових рішень та введено процедуру подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду.

Додатково читайте іншу позицію Першого апеляційного адміністративного суду щодо судового контролю за виконанням рішень, у якій суд роз’яснив межі застосування процедури виправлення описок в ухвалах про накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень.

Також можна детальніше ознайомитися з аналізом судових рішень щодо накладення у 2026 році штрафів на посадових осіб ТЦК за невиконання судових рішень та бездіяльність під час їх виконання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.