Військова служба — не поважна причина: ВС підтвердив відмову у поверненні іпотечної квартири через пропуск позовної давності
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув спір у справі № 607/23504/21 щодо повернення квартири, яка була реалізована через електронні торги в межах виконавчого провадження. Позивач намагався оскаржити продаж майна та повернути житло, однак ключовим у справі стало питання дотримання строків звернення до суду та правових підстав для скасування результатів торгів.
Позивач намагався повернути квартиру, яку продали на торгах
За даними справи, у 2008 році позивач уклав з банком договір кредитної лінії та отримав кредит у розмірі 45 500 доларів США. Для забезпечення виконання зобов’язань він передав у іпотеку двокімнатну квартиру в Тернополі. У 2010 році суд уже стягнув з позичальника заборгованість за кредитом, після чого було відкрито виконавче провадження. У межах примусового виконання на квартиру наклали арешт.
Згодом майно було реалізовано через систему електронних торгів ДП «СЕТАМ», після чого право власності спочатку перейшло до переможця торгів, який зареєстрував його на себе. У подальшому квартира була продана іншій особі, яка стала кінцевим її власним.
Після цього позивач звернувся до суду, вважаючи, що продаж квартири відбувся незаконно. Він посилався на дію мораторію на примусове стягнення майна за валютними кредитами та стверджував, що його житло не могло бути реалізоване на торгах. Позивач зазначав, що дізнався про продаж із запізненням та не мав можливості своєчасно оскаржити дії виконавчої служби. Також він посилався на проходження військової служби як причину пропуску строків звернення до суду.
У позові позивач просив визнати недійсними електронні торги, скасувати акт державного виконавця, визнати недійсним договір купівлі-продажу, скасувати реєстрацію права власності за новими власниками та витребувати квартиру з чужого незаконного володіння.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову
Тернопільський міськрайонний суд, а згодом і Тернопільський апеляційний суд, відмовили задоволенні позову. Суди дійшли одного висновку, що позивач пропустив спеціальний строк для оскарження результатів електронних торгів з продажу іпотечного майна, встановлений Законом України «Про іпотеку».
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове — про задоволення позову.
Він стверджував, що суди неправильно застосували норми права та не врахували висновки Верховного Суду у подібних справах.
Також позивач наполягав, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки під час дії мораторію на примусове стягнення валютної іпотеки 2014–2021 роки реалізація квартири була заборонена. Також він посилався на проходження військової служби та участь в АТО як на поважну причину пропуску строку.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд нагадав, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання вимог, встановлених законом на момент його вчинення. Якщо недійсність правочину прямо не визначена законом, але одна зі сторін або заінтересована особа оскаржує його дійсність на передбачених законом підставах, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові через пропуск позовної давності, оскільки в справі було заявлено про її застосування. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку», учасники іпотечних правовідносин мають право протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Отже, у спорах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність, визначена статтею 48 цього Закону.
Сплив позовної давності, про який заявлено стороною, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає причини пропуску поважними, право може бути захищене це передбачено як передбачено частинами 4 та 5 статті 267 ЦК України).
Поважними причинами пропуску позовної давності є обставини, які з об’єктивних, незалежних від особи причин унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне подання позову.
За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний Суд зазначив, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов’язане не лише з моментом фактичної обізнаності особи про порушення її прав, а й з її об’єктивною можливістю дізнатися про такі обставини. Така можливість випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа реалізує право на захист у спосіб, визначений законом. Обов’язок доведення моменту, коли особі стало відомо про порушення права, покладається на позивача.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли встановлено порушення права або інтересу позивача. Якщо такого порушення немає — у позові відмовляють як необґрунтованому. Якщо право порушене, але строк позовної давності пропущено і про це заявлено стороною, суд відмовляє у позові через сплив строку, за відсутності поважних причин його пропуску, які має довести позивач.
Позовна давність не поновлюється після спливу, але за частиною п’ятою статті 267 ЦК України суд може надати захист, якщо визнає причини пропуску поважними. Доведення цих причин також покладається на позивача.
У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
