Практика Верховного Суду та ЄСПЛ: за яких умов припинення соціальних виплат визнається незаконним

Оскарження припинення або затримки соціальної допомоги в Україні є не лише можливим, а й необхідним механізмом захисту конституційних прав громадян у сучасному правовому полі.

В умовах воєнного стану питання соціального захисту набуло безпрецедентної важливості. З одного боку, держава стикається з дефіцитом бюджетних ресурсів, що спонукає Уряд до запровадження спеціальних порядків та певних обмежень. З іншого — соціальні виплати, зокрема пенсії є майновим правом особи та підлягають захисту як об'єкт права власності.

Законодавче регулювання

Право на соціальний захист гарантується статтею 46 Конституції України. Воно охоплює право на забезпечення у разі втрати працездатності, безробіття, старості, втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Ключовим аспектом також є стаття 92 Конституції, яка визначає, що форми і види пенсійного забезпечення та соціального захисту встановлюються виключно законами.

На рівні спеціального законодавства діють закони «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV), «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (№ 1706-VII) та інші.

Водночас орган державної влади не вправі довільно призупиняти чи припиняти соціальні виплати. Підстави, порядок та строки їх здійснення мають визначатися законом або нормативним актом, прийнятим на виконання закону. Якщо ж орган виходить за межі наданих йому повноважень або застосовує підстави, не передбачені законодавством, таке рішення може бути визнано судом протиправним.

Проблемні аспекти та практичні наслідки

На практиці спори виникають у кількох типових ситуаціях:

• припинення виплат через підзаконні акти;
• непроведення виплат після позитивного рішення суду;
• відмова через верифікацію;
• призупинення через перебування за кордоном;
• затягування виконання судових рішень.

Головною проблемою залишається виконання судових рішень. Органи Пенсійного фонду можуть затягувати виплати, посилаючись на відсутність спеціального порядку відшкодування заборгованості за минулі періоди.

Важливою перемогою у сфері захисту соціальних прав стало скасування у 2026 році Постанови КМУ № 821, яка тривалий час блокувала реальне виконання судових рішень. У справі № 320/51895/25 Київський окружний адміністративний суд, а згодом і Шостий апеляційний адміністративний суд, визнали цей нормативний акт протиправним та нечинним.

Суд наголосив, що скасування Постанови № 821 — це не просто перемога в одному судовому процесі, а відновлення конституційного принципу верховенства права над урядовою бездіяльністю. Суд підтвердив, що право на соціальний захист і справедливий суд не може бути ілюзорним навіть під час війни.

Судовий погляд

Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 640/14871/21 дійшов висновку, що непідтвердження фактичного місця проживання або неможливість встановити місце перебування внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення виплати пенсії.

Суд зазначив, що стаття 49 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік підстав для припинення пенсійних виплат, а підзаконні акти не можуть його розширювати. Відтак припинення пенсії з таких мотивів є незаконним і порушує право особи на пенсійне забезпечення.

У справі № 620/17864/21 ВС зазначив, що виплата матеріальної допомоги  може залежати від наявності бюджетних асигнувань, якщо така допомога не є обов'язковою складовою грошового забезпечення. Однак, якщо йдеться про пенсії чи обов'язкові соцвиплати, відсутність бюджетних коштів не є виправданням для їх невиплати.

Верховний Суд у справі № 120/4864/24 зазначив, що допомога на проживання ВПО не продовжується лише за одночасної наявності двох умов: перебування за кордоном понад 30 днів станом на 15 липня 2023 року та неповернення в Україну до 1 серпня 2023 року. Якщо особа повернулася до цієї дати, виплата допомоги має бути продовжена.

У справі № 591/610/16-а ВС вказав, що неможливість вчасного звернення за допомогою через бойові дії не має позбавляти дитину матеріального забезпечення, оскільки інтереси дитини є пріоритетними згідно з Конвенцією про права дитини.

Щодо строків звернення, ВС у справі № 646/6250/17 зазначив, що у разі незаконного припинення виплати пенсії з вини органу Пенсійного фонду шестимісячний строк звернення до суду не застосовується. Нараховані, але не виплачені з вини державного органу суми пенсії мають бути виплачені без обмеження будь-яким строком разом із компенсацією втрати частини доходів.

Практика ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглядає соціальні виплати через призму ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).

Справа «Шиліна проти України»: ЄСПЛ визнав законним призупинення виплат ВПО у разі відмови відкрити рахунок у державному «Ощадбанку», оскільки це є заходом контролю за використанням публічних коштів і не покладає на особу «надмірного тягаря».

Справа «Пічкур проти України»: Суд констатував, що припинення пенсії через проживання за кордоном (або на непідконтрольній території) є дискримінаційним і порушує Конвенцію.

Справа «Кечко проти України»: ЄСПЛ чітко зазначив, що органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання зобов'язань, встановлених законом.

Отже, аналіз судової практики та ЄСПЛ свідчить про формування сталої правової позиції, згідно якої органи державної влади не можуть припиняти або затримувати соціальні виплати з підстав, які не передбачені законом, а бюджетні труднощі не звільняють державу від виконання її соціальних зобов'язань.

Водночас кожен спір потребує оцінки конкретних норм, що регулюють відповідний вид допомоги, адже порядок її призначення, призупинення та припинення може істотно відрізнятися.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.