КСУ визнав неконституційною норму, яка дозволяла зменшувати спецпенсії «заднім числом»

Другий сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційною скаргою Віктора Приходька щодо відповідності Конституції України абзацу першого пункту 131 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058−IV у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148–VIII та ухвалив Рішення № 5-р(ІІ)/2026.

Відповідно до абзацу першого пункту 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 визначено, що «з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889–VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону».

На думку Приходька В. В., унаслідок застосування оспорюваного припису Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 розмір отримуваної ним пенсії істотно зменшено, що є порушенням низки статей Конституції України, зокрема статті 22, частин першої, другої статті 24.

Розв’язуючи питання щодо відповідності Конституції України оспорюваного припису Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, Суд виходить із такого.

Учасники суспільних відносин, окрім права знати свої права й обов’язки, яке має бути забезпечене, зокрема, у спосіб, визначений частиною другою статті 57 Основного Закону України, також мають право розраховувати на те, що застосовними до врегулювання суспільних відносин будуть лише ті закони та інші нормативні акти, які ухвалені повноважним органом, що ці акти права є чинними на момент їх застосування та офіційно опубліковані або в інший спосіб оприлюднені до початку застосування.

Задля забезпечення дієвості гарантії незастосування для внормування суспільних відносин законів та інших нормативних актів, що „не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом“, у частині третій статті 57 Конституції України наголошено на нечинності таких актів.

Верховна Рада України 3 жовтня 2017 року ухвалила Закон № 2148.

Закон № 2148 опубліковано в газеті «Голос України» від 10 жовтня 2017 року. Він набрав чинності з 11 жовтня 2017 року – із дня, наступного за днем його опублікування.

Водночас, за оспорюваним приписом Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 він є застосовним до врегулювання відповідного сегменту суспільних відносин з 1 жовтня 2017 року, тобто раніше дня його опублікування.

Аналізуючи окремий припис абзацу першого пункту 131 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, а саме «з 1 жовтня 2017 року», Суд констатував, що саме на підставі цього припису було ретроактивно застосовано оспорюваний припис Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 для врегулювання суспільних відносин пенсійного забезпечення.

Унаслідок зворотної дії в часі оспорюваного припису Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 особа була позбавлена права на своєчасне отримання інформації про зміни в законодавчому регулюванні відносин пенсійного забезпечення. Однак у разі змін законодавчого регулювання цих відносин, що може спричинити зменшення розміру пенсійних виплат, які має одержувати особа, застосовним до таких змін є загальне правило, що його містить припис частини першої статті 58 Конституції України, за яким закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі.

Ретроактивне застосування оспорюваного припису Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 із 1 жовтня 2017 року, незважаючи на те, що Закон № 2148 ухвалено 3 жовтня 2017 року й опубліковано 10 жовтня 2017 року, є істотним та безсумнівним порушенням конституційних принципів добропорядного врядування та правовладдя і низки конституційних гарантій реалізації прав, визначених у частині першій статті 57,  частині першій статті 58 та частині п’ятій статті 94 Основного Закону України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремий припис абзацу першого пункту 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, а саме «з 1 жовтня 2017 року», суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частині першій статті 46, статті 57, частині першій статті 58, частині п’ятій статті 94 Конституції України, тому оспорюваний припис Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 не може бути застосований для регулювання суспільних відносин раніше дня, наступного за днем опублікування Закону № 2148.

Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що окремий припис абзацу першого пункту 131 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, а саме «з 1 жовтня 2017 року» є неконституційним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.