Судова практика: хто не отримав відшкодування від банків-банкрутів

11 липня 2017 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України винесла постанову №21-2963а16 в справі за позовом вкладника до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суть заяви полягала в наступному. 25 вересня 2014 року, між вкладником і банком був укладений договір про відкриття банківського рахунку. Тоді ж на підставі договору позики на цей рахунок було перераховано 200 тис. грн, що підтверджується платіжним дорученням.

4 грудня 2014 року Національний банк України прийняв постанову, якою зарахував банк до розряду неплатоспроможних. На підставі цієї постанови Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і призначив туди свого уповноваженого. 27 лютого 2015 року НБУ відкликав ліцензію банку, на підставі чого Фонд приступив до його ліквідації. 6 березня 2015 року Фонд почав виплати вкладникам і завершив їх із закінченням повноважень тимчасової адміністрації — 17 квітень 2017 року.

З початком виплат вкладник звернувся в банк, який їх здійснював, проте отримав відмову.

Влітку 2015 року вкладник звернувся в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів. Він просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення його до списку тих, хто має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і зобов'язати Фонд включити його в цей список. Свої вимоги вкладник обґрунтовував договором банківського рахунку, а також посиланнями на Закон 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами, затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року №14.

Суд першої інстанції позов вкладника задовольнив. Апеляційний суд постановою, залишеною без змін Вищим адміністративним судом України, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову — про відмову в задоволенні позову.

У ВСУ вкладник звернувся за скасуванням постанов апеляційної та касаційної інстанцій і залишенням в силі початкового вердикту. При цьому вкладник надав ряд рішень ВАСУ, що підтверджують, на його думку, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, ВСУ дійшов висновку про те, що в рішеннях ВАСУ, наданих вкладником, йшлося про інші правовідносини. Відносно ж справи власне вкладника, ВСУ встановив, що уповноважена особа Фонду перевірила договір на предмет його нікчемності і виявила, що операції по рахунку підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України.

Навесні 2015 року вкладнику було повідомлено про нікчемність договору, а також про реєстрацію кримінального провадження. При таких обставинах не було підстав визнавати невключення вкладника в список осіб, яким покладаються виплати, протиправним.

З огляду на зазначене, ВСУ в задоволенні заяви відмовив.

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.