КАС ВС висловився щодо відсутності правових підстав для визнання в судовому порядку права власності на об’єкти незавершеного будівницства

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив позицію щодо відсутності правових підстав для визнання в судовому порядку права власності на об’єкти незавершеного будівницства.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Особа стає власником новоствореного об’єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації.

Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

КАС ВС розглянув касаційну скаргу громадянки на рішення Одеського окружного адміністративного суду та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду у справі щодо оскарження рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради про відмову в державній реєстрації права власності на житловий будинок.

Суть справи

Позивачка подала заяву до Юридичного департаменту Одеської міської ради про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 32,8 кв. м. Вона обґрунтовувала свої вимоги тим, що є спадкоємицею після смерті матері та брата, і її право на частину майна підтверджене ухвалою Одеського апеляційного суду, якою було затверджено мирову угоду між спадкоємцями. У межах цієї угоди за позивачкою було визнано право власності на будівельні матеріали, з яких споруджено 65 відсотків житлового будинку.

Державний реєстратор відмовив у реєстрації, зазначивши, що заявницею не подано документів про прийняття будинку в експлуатацію та про присвоєння йому адреси. Міністерство юстиції, розглянувши скаргу позивачки, підтримало позицію реєстратора.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог законодавства державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об’єкт можлива лише за наявності відомостей про його введення в експлуатацію. Оскільки таких документів не було подано, рішення реєстратора є законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд погодився з цими висновками, вказавши, що спірна частина будинку має ознаки самочинного будівництва. Технічна документація підтвердила, що деякі господарські споруди були зведені до 1992 року, однак житловий будинок у цій частині збудовано пізніше, без належного введення в експлуатацію. Отже, на момент звернення із заявою право власності на об’єкт не виникло, а існувало лише право на будівельні матеріали.

Позиція та висновки Верховного Суду

У касаційній скарзі позивачка наполягала на тому, що суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши правові позиції Верховного Суду, викладені в інших справах, де визнавалось право власності на об’єкти без вимоги введення їх в експлуатацію. Вона просила скасувати рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Юридичний департамент Одеської міської ради заперечив проти задоволення касаційної скарги, наголосивши, що суди діяли у межах закону.

Розглянувши матеріали справи, Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає лише після завершення будівництва, прийняття об’єкта в експлуатацію та проведення його державної реєстрації. До цього моменту особа може бути власником лише будівельних матеріалів, з яких споруджено будинок.

Колегія суддів наголосила, що законодавство не передбачає можливості реєстрації або судового визнання права власності на об’єкт, який не введений в експлуатацію, оскільки такий об’єкт не має статусу нерухомого майна. Пункт 77 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно прямо встановлює, що відсутність відомостей про введення в експлуатацію є підставою для відмови в реєстрації.

Суд касаційної інстанції визнав, що доводи заявниці не спростовують висновків попередніх судів. Посилання на інші судові рішення не можуть бути застосовані, оскільки ті справи стосувалися інших правовідносин.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Суд підтвердив, що державний реєстратор діяв у межах своїх повноважень і правомірно відмовив у державній реєстрації права власності на об’єкт, який не було введено в експлуатацію.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Детально ознайомитись з позицією ВС у справі №420/13307/23 можна за посиланням. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.