Організація незаконного переправлення через кордон утворює склад злочину без фактичного перетину — позиція Верховного Суду

16:55, 18 січня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Для наявності у діях організатора незаконного переправлення осіб через державний кордон закінченого складу злочину не є обов’язковим факт перетину кордону.
Організація незаконного переправлення через кордон утворює склад злочину без фактичного перетину — позиція Верховного Суду
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Для кваліфікації дій організатора незаконного переправлення осіб через державний кордон не є обов’язковим сам факт перетину кордону. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного кримінального суду, залишивши без змін вирок і апеляційну ухвалу у справі № 714/1508/22.

Верховний Суд підтвердив: для наявності закінченого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України (організація незаконного переправлення осіб через державний кордон), не потрібно, щоб особа фактично перетнула кордон. Достатньо доведених дій з організації, керівництва або сприяння такому переправленню.

ВС також визнав обґрунтованими висновки попередніх інстанцій про винуватість засудженого у наданні неправомірної вигоди службовій особі (ч. 3 ст. 369 КК України) та відхилив доводи захисту щодо відсутності прямого умислу і процесуальних порушень.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у серпні—вересні 2022 року обвинувачений шукав спосіб незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску для себе та свого сина. З цією метою він звернувся до посадовця Державної прикордонної служби, запропонувавши та надавши йому грошову винагороду за сприяння: зокрема — за інформацію про розміщення прикордонних нарядів і порядок несення служби.

Грошові кошти були перераховані на банківський рахунок прикордонника трьома платежами. Фактичного перетину кордону не відбулося — правоохоронні органи втрутилися раніше.

Місцевий суд визнав обвинуваченого винуватим за ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 332 КК України і призначив покарання у виді позбавлення волі. Апеляційний суд пом’якшив строк остаточного покарання, але кваліфікацію дій залишив без змін.

Доводи касації

Захист наполягав, що:

  • засуджений не усвідомлював службового статусу особи, якій передавав кошти;
  • він не мав реальної можливості самостійно організувати переправлення;
  • відсутність або пошкодження аудіозапису одного із судових засідань є безумовною підставою для скасування рішень.

Правова оцінка Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд відхилив ці доводи, зазначивши, зокрема, таке:

Щодо ст. 332 КК України.

Об’єктивна сторона злочину охоплює не лише безпосереднє незаконне переправлення, а й організацію, керівництво та сприяння таким діям. Організація включає розробку плану, визначення місця і часу, пошук співучасників, надання ресурсів. Тому відсутність фактичного перетину кордону не впливає на наявність закінченого складу злочину для організатора.

Щодо умислу та статусу службової особи.

Суди обґрунтовано дійшли висновку, що засуджений знав про службовий статус прикордонника. Це підтверджено показаннями свідка, матеріалами негласних слідчих дій та іншими доказами, дослідженими у суді.

Щодо процесуальних зауважень.

Сам по собі дефект або відсутність запису судового засідання не є безумовною підставою для скасування рішення. Апеляційний суд повторно допитав ключового свідка та перевірив обставини, на які посилався захист, — істотного впливу на законність вироку не встановлено.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок і апеляційну ухвалу — без змін. Постанова є остаточною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший