Апеляційний суд не може повертати скаргу, не перевіривши зарахування судового збору — Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від, якою апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було визнано неподаною та повернуто заявнику. Касаційне провадження було відкрито у зв’язку з доводами про порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про повернення апеляційної скарги.
Суть справи № 357/10810/23
Прокуратура, діючи в інтересах держави в особі територіального органу Держгеокадастру, звернулася до суду з позовом про конфіскацію частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Позов стосувався конфіскації 2/3 частки земельної ділянки площею 0,1783 га.
Підставою позову стало встановлення факту перебування у власності іноземної громадянки частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, набутої у порядку спадкування.
Іноземна громадянка після державної реєстрації права власності на зазначену 2/3 частку земельної ділянки не відчужила її протягом одного року, як того вимагає земельне законодавство України.
Прокуратура вказала, що таке невідчуження суперечить законодавчим обмеженням, установленим Земельним кодексом України щодо перебування земель сільськогосподарського призначення у власності іноземців, з урахуванням конституційних приписів щодо права власності на землю.
Суд першої інстанції позов зфадовольнив, дійшовши висновку, що іноземна громадянка, набувши право власності на частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, не виконала обов’язок щодо її відчуження протягом установленого законом строку. Суд визнав, що право власності підлягає припиненню шляхом конфіскації, а обраний спосіб захисту відповідає вимогам частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України.
Також суд першої інстанції зазначив, що втручання держави у право власності є пропорційним, переслідує легітимну мету та не порушує стандартів, сформованих практикою Європейського суду з прав людини. Заперечення щодо спливу позовної давності були відхилені з урахуванням особливостей обчислення строків у період карантину та воєнного стану.
Апеляційну скаргу на це рішення було подано, однак апеляційний суд залишив її без руху у зв’язку з неповною сплатою судового збору. Після подання заяви про усунення недоліків апеляційний суд визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику, мотивуючи це тим, що надана копія платіжної інструкції була неналежної якості та не дозволяла ідентифікувати реквізити платежу, а отже – перевірити зарахування судового збору до бюджету. При цьому представник заявника направив до апеляційного суду засобами поштового зв’язку оригінал заяви про усунення недоліків разом з оригіналом платіжної інструкції про доплату судового збору до спливу встановленого строку, однак апеляційний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги до фактичного отримання цих документів.
Позиція та висновки Верховного Суду
Верховний Суд визнав касаційну скаргу обґрунтованою та дійшов висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що право на апеляційний перегляд справи є складовою права на судовий захист і гарантується Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування процесуальних норм не повинно набувати характеру надмірного формалізму та призводити до необґрунтованого обмеження доступу до суду.
Верховний Суд наголосив, що обов’язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається саме на суд. Закон не вимагає від сторони обов’язкового подання оригіналу платіжного документа, а за наявності сумнівів суд має можливість самостійно перевірити факт зарахування коштів, зокрема шляхом звернення до органів Державної казначейської служби.
Суд звернув увагу на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої повернення апеляційної скарги можливе лише за умови, якщо сторона, будучи належним чином повідомленою про недоліки, ухилилася від їх усунення. У цій справі апеляційний суд не врахував, що заява про усунення недоліків із платіжним документом була направлена поштою, а також не скористався можливістю продовжити строк для усунення недоліків.
На думку Верховного Суду, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не вживши необхідних заходів для перевірки сплати судового збору та фактично позбавивши особу права на апеляційний перегляд справи.
У зв’язку з цим Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
