Верховний Суд: звільнення за сп’яніння можливе на підставі сукупності доказів, зокрема алкотесту

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу позивача на судові рішення у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Предметом перегляду була законність звільнення працівника за появу на роботі у стані алкогольного сп’яніння.

Суть справи № 352/1294/23

У червні 2023 року позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді комірника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтовано тим, що вона працювала у відповідача на посаді комірника, а 07 травня 2023 року під час перебування на робочому місці була піддана огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням технічного засобу, за результатами якого зафіксовано показник 0,56 проміле. Позивачка заперечувала факт вживання алкоголю та вказувала на безпідставність проведення огляду.

На підставі наказу роботодавця від 08 травня 2023 року трудовий договір із нею було припинено за пунктом 7 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивачка вважала звільнення незаконним, зазначала, що роботодавець не врахував тяжкість проступку, її попередню бездоганну роботу та фактично використав звільнення як спосіб скорочення штату.

Судами встановлено, що позивачка була прийнята на роботу 28 грудня 2021 року, у лютому 2023 року переведена на іншу посаду, а 07 травня 2023 року перебувала на робочому місці, де щодо неї проведено алкотестування із використанням приладу «Драгер-5820», яким зафіксовано 0,56 проміле алкоголю у видихуваному повітрі. Результати огляду оформлені відповідним протоколом, який містить підпис позивачки, а також відмітку про відмову від додаткового дослідження крові.

Крім того, складено акт про порушення трудової дисципліни, службову записку керівника підрозділу про необхідність звільнення, а також отримано згоду профспілкового органу. У пояснювальній записці від 09 травня 2023 року позивачка зазначила, що під час денної зміни на робочому місці випила домашнього вина.

Водночас за результатами токсикологічних досліджень у сечі встановлено 0,18 проміле, у крові — 0,07 проміле, а висновок експерта від 06 березня 2024 року не виключив можливості вживання алкоголю 07 травня 2023 року в період з 11:00 до 17:00 та перебування позивачки у фазі виведення алкоголю з організму; при цьому додаткова комісійна судово-медична експертиза від 20 грудня 2024 року зазначила, що методом газорідинної хроматографії етанолу не виявлено.

Рішення судів

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 06 серпня 2025 року відмовив у задоволенні позову, виходячи з доведеності факту перебування працівника на роботі у стані алкогольного сп’яніння та дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 13 листопада 2025 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначивши, що позивачкою не доведено незаконність звільнення, а застосування пункту 7 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є правомірним.

Позиція та висновки Верховного Суду

Верховний Суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється за законами, чинними на час розгляду справи, а підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права у визначених законом випадках.

Переглядаючи справу, суд касаційної інстанції діє в межах доводів касаційної скарги та не вправі встановлювати нові обставини чи переоцінювати докази.

Нормами статей 139, 147, 147-1, 149 Кодексу законів про працю України визначено обов’язки працівника щодо дотримання трудової дисципліни, види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 цього Кодексу трудовий договір може бути розірвано у разі появи працівника на роботі у стані алкогольного сп’яніння.

Суди попередніх інстанцій установили, що факт перебування позивачки у стані алкогольного сп’яніння підтверджується протоколом алкотестування, актом про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, службовою запискою керівника підрозділу та пояснювальною запискою позивачки.

Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що роботодавець дотримався процедури звільнення, зокрема отримав згоду профспілкового органу, а підстави для поновлення на роботі відсутні.

Суд окремо врахував надання профспілковим комітетом згоди на звільнення як одну з істотних обставин, що підтверджує дотримання роботодавцем установленої процедури припинення трудових відносин.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та іншого тлумачення норм права, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Висновки судів не суперечать правовим позиціям Верховного Суду у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, залишив її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.