Після розлучення чоловік вимагав поділити $19 тисяч, які дружина відкладала з його зарплати: однак суд вирішив по-іншому
Після розлучення чоловік вирішив поділити грошові заощадження, які, за його переконанням, були спільним майном подружжя. Йшлося про 19 тисяч доларів, що зберігалися у колишньої дружини та були зазначені в її декларації.
Втім, апеляційний суд дійшов неочікуваного для позивача висновку: ці кошти вже визнані його особистою власністю, а отже підстав для їх поділу немає. Суд наголосив — якщо право не порушене, то й захист через суд не потрібен.
Обставини справи №564/3274/25
Колегія суддів переглянула рішення суду попередньої інстанції, оскаржене представницею відповідачки.
Апелянтка, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказала на обрання позивачем неналежного способу захисту права, оскільки між сторонами відсутній спір щодо правового режиму спірних коштів, задекларованих її довірителькою, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як власність позивача.
Просила скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове — про відмову у задоволенні позовних вимог ініціатора позову.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які взяли участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Суд встановив, що сторони перебували в шлюбі. Після його розірвання позивач, вважаючи, що відповідачка порушує його суб’єктивні цивільні права на отримання своєї частки в натурі у спільній сумісній власності подружжя, у липні 2025 року звернувся в суд з позовом про визнання спільною сумісною власністю сторін 19 000 доларів США, які знаходяться у колишньої дружини відповідно до поданої щорічної декларації за 2024 рік, здійснивши їх поділ у рівних частках з розрахунку по ½ частині кожному і стягнувши на його користь 9 500 доларів США, що є еквівалентним 396 640 гривень.
Місцевий суд позов задоволив частково. Визнав спільною сумісною власністю подружжя грошові готівкові заощадження у розмірі 19 000 доларів США, що знаходяться у відповідачка, та стягнув з неї на користь колишнього чоловіка 6 500 доларів США.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки сторони за час перебування у шлюбі набули право спільної сумісної власності на готівкові кошти у розмірі 19 000 доларів США, з яких 3 000 доларів США, відповідачка раніше передала на вимогу позивача з метою компенсації збитків, завданих ним унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Проте з такими висновками суд апеляційної інстанції погодитися не зміг.
Що вирішив апеляційний суд
З поданої відповідачкою щорічної декларації за 2024 рік, видно, що нею задекларовано у розділі 12 грошові кошти у розмірі 19 000 доларів США. При цьому зазначено тип права: спільна сумісна власність, а власник – позивач.
З’ясовано, що на час шлюбних відносин у розпорядженні відповідачки перебував дублікат банківської картки на отримання заробітної плати позивача, за дорученням якого вона знімала кошти з картки та заощаджувала готівкою, переводячи їх в іноземну валюту — долари США. Ці факти відповідачка відобразила у щорічній декларації за 2024 рік, а також підтвердила у судовому засіданні.
Чинне законодавство вказує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, і вони мають право на поділ такого майна.
Відповідно до ст.ст. 368, 372 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
За правилами ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №757/23415/23 зазначено, що «у справі, яка переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що за час подружнього життя сторонами були накопиченні грошові кошти та дорогоцінні метали. Відповідно до даних декларації про майновий стан і доходи відповідача, яка подана ним у лютому 2021 року, у сім`ї наявні наступні активи: 1) грошові кошти (готівка) 300 000 дол. США, які належать відповідачу; 2) грошові кошти (готівка) 100 000 дол. США, які належать позивачці; 3) активи у дорогоцінних (банківських) металах Золотий злиток 1 кг вартістю 1 640 000 грн, які належать позивачці. Тому ОСОБА_1 просила, зокрема: визнати об`єктом спільної сумісної власності грошові кошти в сумі 400 000 дол. США; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів в сумі 200 000 дол. США, що за офіційним курсом становить 7 312 000 грн.;
суди встановили, що згідно з декларацією про майновий стан та доходи кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданою ОСОБА_2 за 2020 рік, у розділі 12. Грошові кошти ОСОБА_2 зазначив, що йому на праві власності належить 300 000 дол. США, а ОСОБА_1 на праві власності належить 100 000 дол. США. З урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суди врахували, що зазначені грошові кошти є спільним сумісним майном сторін. Доказів, які б спростовували належність коштів сторонам на праві спільної сумісної власності сторонами не надано;
врахувавши, що відповідач задекларував належність позивачці 100 000 дол. США, у порядку поділу спільного сумісного майна, суди зробили обґрунтований висновок про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100 000 дол. США (200 000 дол. - 100 000 дол., які задекларовані за позивачем);
за таких обставин суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги у цій частині».
Отже, суми коштів та майно, задекларовані відповідачем, не підлягають доказуванню, оскільки були попередньо визнані самим відповідачем у його деклараціях.
Тому вказівка у щорічній декларації за 2024 рік, яка подана відповідачкою Національному агентству з питань запобігання корупції, про належність позивачеві на праві власності 19 000 доларів США у взаємозв’язку із фактом його звернення до суду з вимогою про поділ спільного майна подружжя безумовно засвідчує саме цей факт і додаткових доказів не потребує.
Прийшовши до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів взяла до уваги висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що висловлений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, де зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Зважаючи на те, що спірні 19 000 доларів США належать позивачеві на праві власності, його вимоги до колишньої дружини про їх поділ як спільного сумісного майна подружжя до задоволення не підлягають, адже його суб’єктивні цивільні права не є порушеними і судового захисту не потребують.
Тому у задоволенні позову Рівненський апеляційний суд відмовив.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув — це призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
