На Одещині судили учасницю Viber-групи, яка повідомляла про місця роздачі повісток ТЦК
Роздільнянський районний суд Одеської області розглянув кримінальне провадження щодо жінки, обвинуваченої у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в умовах особливого періоду. У Viber-групі вона поширювала інформацію про місця, де групи оповіщення проводили мобілізаційні заходи.
Суть справи № 511/574/26
Судом встановлено, що обвинувачена, перебуваючи в умовах особливого періоду, усвідомлюючи суспільний резонанс, пов’язаний із проведенням мобілізаційних заходів, а також розуміючи наявність серед населення осіб, які прагнуть уникнути призову на військову службу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин приєдналася до загальнодоступної групи у месенджері «Viber», яка функціонувала з метою збору, накопичення та поширення інформації про місця, час та обставини здійснення мобілізаційних заходів.
Використовуючи власний мобільний телефон та персональний обліковий запис у зазначеному месенджері, обвинувачена систематично розміщувала інформаційні повідомлення про переміщення та місцезнаходження працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військовослужбовців Збройних Сил України, а також інших військових формувань і правоохоронних органів, задіяних у проведенні мобілізаційних заходів на території Роздільнянського району Одеської області.
Зміст розміщених повідомлень свідчив про фіксацію місць перебування відповідних службових осіб, їх переміщення, кількість та транспортні засоби, що використовувалися. Такі повідомлення розповсюджувалися у режимі реального часу серед значної кількості учасників групи, що створювало можливість для осіб, які підлягають мобілізації, уникати виконання військового обов’язку.
Відповідно до отриманої інформації від уповноважених органів, у зазначені дати та вказаних місцях фактично здійснювалися заходи оповіщення військовозобов’язаних. Відомості про місця проведення таких заходів не підлягали оприлюдненню, а їх розголошення об’єктивно перешкоджало виконанню завдань щодо мобілізації та функціонування системи військового обліку.
Суд дійшов висновку, що поширення обвинуваченою зазначеної інформації сприяло ухиленню громадян від виконання військового обов’язку, ускладнювало встановлення мобілізаційного ресурсу держави та перешкоджало законній діяльності Збройних Сил України й інших військових формувань.
Дії обвинуваченої органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Позиції сторін та рішення суду
У судовому засіданні обвинувачена повністю визнала свою вину, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснила, що дійсно поширювала інформацію про місцезнаходження представників територіальних центрів комплектування з метою допомоги односельчанам уникнути мобілізації. Вона зазначила, що не усвідомлювала протиправного характеру своїх дій та щиро розкаялася у вчиненому.
Вина обвинуваченої, окрім її зізнання, підтверджена письмовими доказами, дослідженими судом. З огляду на відсутність спору щодо фактичних обставин, суд визнав недоцільним їх подальше дослідження відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд визнав доведеним, що дії обвинуваченої утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України.
При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також наявність пом’якшуючих обставин, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне перерахування коштів на потреби Збройних Сил України. Також враховано, що обвинувачена раніше не судима, має міцні соціальні зв’язки, позитивно характеризується та самостійно виховує двох неповнолітніх дітей.
З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та призначив покарання у виді п’яти років позбавлення волі із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням строком два роки із покладенням відповідних обов’язків.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишено без змін.
Суд також ухвалив скасувати арешт на речові докази та застосувати спеціальну конфіскацію мобільного телефону, який використовувався при вчиненні кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
