Зарахування зустрічних вимог може припиняти валютні зобов’язання без застосування санкцій — Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду  розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області у справі № 260/4525/24 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким платнику було нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Предметом спору була правомірність припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2024 року №7340/07-16-07-06, прийнятого за результатами документальної позапланової виїзної перевірки.

Під час перевірки податковим органом було встановлено порушення частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», що полягало у недотриманні граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями. За результатами перевірки платнику було нараховано пеню.

Фактичні обставини справи свідчать, що між товариством та нерезидентом S.C. CH Industrial Prod S.R.L. (Румунія) був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач здійснив експорт продукції на загальну суму 133183,38 євро. Частина зобов’язань була виконана шляхом оплати, однак залишок заборгованості становив 81540,61 євро.

Водночас між товариством та іншим нерезидентом — компанією Transit-UA s.r.o. (Словаччина) — діяв договір поставки, за яким позивач отримав авансові платежі у сумі 94015,47 євро, проте поставка товару не відбулася.

У подальшому між трьома сторонами було укладено низку договорів уступки права вимоги, відповідно до яких право вимоги заборгованості румунської компанії було передано словацькій компанії. Одночасно сторони оформили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 81540,61 євро, що призвело до припинення відповідних зобов’язань.

Зазначені операції були відображені у бухгалтерському обліку товариства та підтверджувалися відповідними первинними документами.

Попри це, контролюючий орган дійшов висновку про порушення валютного законодавства та застосував до позивача штрафні санкції, мотивуючи свою позицію, зокрема, доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а також ненадання платником податків ключових документів під час перевірки та їх подання лише на стадії судового розгляду (post factum).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов та визнав податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Суди виходили з того, що законодавством України не встановлено заборони на припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. За наявності належним чином оформлених документів та фактичного припинення зобов’язань підстави для нарахування пені відсутні.

Позиція та висновки Верховного Суду

Верховний Суд, переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за експортними операціями (зокрема 180 календарних днів відповідно до постанови Правління НБУ №18), а також здійснює валютний нагляд відповідно до Інструкції НБУ №7.

Разом з тим, положення цивільного та господарського законодавства передбачають можливість припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таке припинення є правом сторін та не обмежується, якщо інше прямо не встановлено законом.

Суд наголосив, що за змістом статей 598, 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України зобов’язання може бути припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а для такого зарахування достатньо заяви однієї сторони за умови дотримання встановлених критеріїв. При цьому Суд врахував, що для зарахування зустрічних однорідних вимог мають бути дотримані критерії взаємності вимог, їх однорідності, настання строку виконання та відсутності спору між сторонами щодо характеру і змісту зобов’язань.

Також Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти господарювання мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, якщо такі форми не суперечать законодавству.

Суд підтвердив усталену правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 (справа №1340/3649/18), від 29.07.2021 (справа №817/1200/15) та від 22.01.2025 (справа №420/12562/23), згідно з якою припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у межах установлених строків виключає застосування відповідальності за порушення строків розрахунків, незалежно від складу учасників таких операцій.

Верховний Суд також зазначив, що навіть участь у заліку більше ніж двох сторін не змінює правової природи зарахування як способу припинення зобов’язань.

Суд підкреслив, що такі обмеження адресовані виключно банківським установам, які здійснюють валютний нагляд, і не можуть обмежувати права суб’єктів господарювання щодо вибору способу розрахунків за зовнішньоекономічними договорами.

Суд дійшов висновку, що у разі неоднозначного трактування норм валютного законодавства такі норми мають застосовуватися на користь резидента.

Крім того, Верховний Суд відхилив доводи контролюючого органу щодо ненадання документів під час перевірки, оскільки податковим органом не було дотримано процедури витребування документів, зокрема не складено акт про їх ненадання у порядку пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України та не доведено факту відмови платника у їх наданні.

Суд також врахував, що надані позивачем документи були досліджені судами попередніх інстанцій у межах принципу змагальності та визнані належними доказами.

З урахуванням установлених обставин Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування пені та протиправність податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу контролюючого органу — без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.