Мобілізований наполягав, що його не мали призивати, оскільки йому не було 25 років – чому суд став на сторону ТЦК
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2026 року у справі № 600/3147/25-а відмовив у задоволенні апеляційної скарги та залишив без змін рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року. Суд визнав правомірними рішення ТЦК та військової частини, пославшись на чинне законодавство.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2024 року № 59/1 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, а також наказ командира військової частини від 28 лютого 2024 року про зарахування його в списки особового складу військової частини з 28 лютого 2024 року. Позивач також просив зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу, тобто звільнити з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на день призову позивачу не виповнилося 25 років, у зв’язку з чим, на його думку, мобілізаційні заходи щодо нього проведено протиправно.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Рішення апеляційного суду
Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач народився у 1999 році. З матеріалів справи видно, що згідно п. 4 ч. 10 ст. 14 Закону № 2232-XII позивач був визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у військовий час, у зв`язку з чим був знятий з військового обліку призовників та взятий на облік військовозобов`язаних, що підтверджується протоколами ВЛК від 30.01.2018 № 11 та від 15.02.2018 № 16.
З аналізу указаних норми слідує, що мобілізації підлягають саме військовозобов’язані, а не призовники. Військовозобов’язаними є особи, які зараховані до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань (ст. 1 Закону № 2232-XII). Призовники ж перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку та до моменту зарахування у запас вони не відносяться до категорії військовозобов`язаних.
Таким чином, особа, яка досягла 18 років, але ще не досягла 25-річного віку, може бути мобілізована лише за умови набуття нею статусу військовозобов’язаного (зарахування до запасу). Мобілізаційні заходи стосуються виключно військовозобов’язаних та резервістів, а не призовників.
На момент мобілізації позивача ст. 23 Закону № 3543-XII не визначала вік (до 25 років) як підставу не призивати громадянина України на військову службу.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Цим Законом внесенні суттєві зміни та доповнення, зокрема до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Передусім, було змінено граничний призовний вік – з 27 до 25 років (п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ).
Таким чином, позивач, будучи військовозобов’язаним та визнаним придатним до військової служби, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.
З матеріалів справи видно, що у 2018 році позивач був визнаний за станом здоров’я непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, у зв’язку з чим був взятий на військовий облік військовозобов`язаних.
Щодо наявності правових підстав призову позивача на військову службу під час мобілізації осіб у віці до 25 років, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини щодо видачі відповідачами наказів про призов позивача на військову службу та про зарахування його до особового складу військової частини виникли у період з 27.02.2024 по 28.02.2024, отже, до цих правовідносин слід застосовувати норми законодавства у редакції, чинні на час виникнення таких правовідносин.
У період з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2024 року законодавством не передбачалося такої підстави для відстрочки від призову під час мобілізації для військовозобов`язаних, як недосягнення 25-річного віку. Віковий критерій у 25 років застосовувався виключно до призовників.
Таким чином, позивач, будучи військовозобов`язаним та визнаним придатним до військової служби, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.11.2025 у справі № 460/5251/24, яку суд, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України зобов`язаний врахувати під час розгляду даної справи.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу від 27.02.2024 № 59/1 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаних та резервістів не підлягає задоволенню.
Оскільки позивача правомірно призвано для проходження військової служби під час мобілізації та відмовлено в задоволенні основної вимоги, відтак, похідні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу від 28.02.2024 військової частини командира про зарахування в списки особового складу військової частини з 28.02.2024 та зобов`язання військову частину виключити його зі списків особового складу частини також не підлягають задоволенню.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
