Верховний Суд роз’яснив особливості стягнення інфляційних втрат за валютними позиками
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглянув спір щодо стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та процентів за користування позикою за договором, у якому сума боргу була визначена у гривні з валютним еквівалентом у доларах США. У справі № 761/18405/23 Суд перевірив правильність застосування судами статті 625 ЦК України та пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України.
Фабула справи
У січні 2020 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позичальники отримали 3 575 100 грн, що на дату укладення договору відповідало еквіваленту 150 000 доларів США за курсом Національного банку України. Договором передбачалося, що повернення позики здійснюється у гривні, однак сума платежу на момент повернення повинна відповідати валютному еквіваленту 150 000 доларів США.
Також сторони погодили відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Зокрема, договором передбачалася пеня у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен місяць прострочення, а також сплата інфляційних втрат і трьох процентів річних.
У попередньому спорі рішенням суду було стягнуто основний борг у розмірі 4 114 215 грн, що відповідало валютному еквіваленту на момент ухвалення рішення. Надалі позичальники виконали судове рішення та сплатили визначену суму.
Після цього позикодавець звернувся з новим позовом, у якому просив додатково стягнути інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та проценти за користування позикою, посилаючись на прострочення виконання зобов’язання та зміну валютного курсу до моменту фактичного погашення боргу.
Рішення судів
Шевченківський районний суд міста Києва частково задовольнив позов. Суд стягнув з відповідачів інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та проценти за користування позикою. При цьому суд виходив із того, що позичальники прострочили виконання грошового зобов’язання, а тому на користь позикодавця підлягають стягненню передбачені законом та договором платежі. Водночас суд врахував положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та обмежив період нарахування санкцій датою 23 лютого 2022 року.
Київський апеляційний суд частково скасував рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд відмовив у стягненні інфляційних втрат та пені, однак залишив без змін рішення в частині стягнення трьох процентів річних і процентів за користування позикою.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що індексація відповідно до статті 625 ЦК України застосовується лише до зобов’язань, визначених у національній валюті без валютного еквівалента. Якщо ж зобов’язання визначене у гривні з еквівалентом в іноземній валюті, втрати кредитора від інфляції компенсуються саме валютним еквівалентом.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що пеня після 24 лютого 2022 року не підлягає стягненню у зв’язку з дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін у оскарженій частині.
Суд наголосив, що цивільне законодавство допускає встановлення у договорі валютного застереження, коли грошове зобов’язання визначається у гривні з еквівалентом в іноземній валюті. У такому випадку еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору.
Верховний Суд підкреслив, що індексації підлягає лише гривня як національна валюта України, тоді як іноземна валюта індексації не підлягає. Тому положення частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат застосовуються лише до грошових зобов’язань, визначених у гривні, а не у гривні з валютним еквівалентом.
Суд також зазначив, що у випадку порушення зобов’язання, вираженого у гривні з еквівалентом в іноземній валюті, втрати кредитора від знецінення національної валюти компенсуються саме механізмом валютного еквівалента. Саме тому додаткове стягнення інфляційних втрат є безпідставним.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким у період воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов’язку сплачувати неустойку за прострочення виконання зобов’язання. Суд погодився з висновком апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення пені.
Верховний Суд констатував, що апеляційний суд правильно врахував правову природу валютного застереження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні інфляційних втрат і пені.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
