Працівник через суд скасував запис про «прогул» у трудовій книжці після звільнення за власним бажанням

ВС визнав незаконним наказ про звільнення працівника за прогул, оскільки він звільнився за власним бажанням.

Як зазначив Верховний Суд, за наявності запису у трудовій книжці про звільнення за прогул без поважних причин та преюдиційного рішення суду, яким встановлено звільнення працівника за власним бажанням, належним способом захисту є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул.

Деталі справи

24 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу працівника то ТОВ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач працював у ТОВ з 2015 року на посаді виконавця робіт. У травні 2019 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням із 1 червня 2019 року.

За словами працівника, він звільнився у травні 2019 року за власним бажанням, що було підтверджено рішенням суду у справі № 361/1554/20. Проте, отримавши трудову книжку у грудні 2021 року, він виявив у ній запис від 30 березня 2019 року про звільнення за прогул. Позивач уважав такий наказ незаконним, оскільки у березні 2019 року він фактично працював, а роботодавець змінив записи заднім числом після програшу в попередньому судовому процесі.

Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що факт прогулу не був підтверджений належними доказами.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, вважаючи, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду (ст. 233 КЗпП України), який сплив у червні 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, скасував постанову суду апеляційної інстанції, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково, визнав незаконним та скасував наказ про звільнення за прогул, але відмовив у поновленні на роботі, оскільки трудові відносини вже були раніше припинені за ініціативою працівника.

Верховний Суд наголосив, що згідно з Прикінцевими положеннями КЗпП України, на час дії антиковідного карантину строки звернення до суду за ст. 233 КЗпП продовжуються. Оскільки позов подано під час дії карантину (грудень 2021 року), строк не є пропущеним, і позивач не мусив доводити поважність причин його пропуску.

Рішенням суду у справі № 361/1554/20 було встановлено, що позивач працював у відповідача до 31 травня 2019 року. Відповідно до ст. 82 ЦПК України ці обставини не потребують повторного доказування.

Таким чином, наказ про звільнення за прогул від 30 березня 2019 року є незаконним.

Оскільки позивач раніше сам виявив бажання звільнитися і фактично припинив роботу з червня 2019 року, наміру продовжувати трудові відносини з відповідачем він не має, тому належним захистом є саме скасування незаконного наказу про прогул, що дозволяє усунути недостовірний запис у трудовій книжці.

Постановв Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 361/76/22 (провадження № 61-13437св23).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.