Верховний Суд визначив юрисдикцію спору щодо права на виплату жінці загиблого військовослужбовця
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 686/11265/24 щодо визначення юрисдикції спору про право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що вимога про визнання права на отримання такої допомоги виникає у сфері публічно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, змінивши її мотивувальну частину.
Фабула справи та рішення судів
Позивачка звернулася до суду з вимогою визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як за жінкою, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
На обґрунтування позову вона зазначала, що встановлення факту спільного проживання необхідне для реалізації права на соціальні гарантії та отримання відповідних виплат і пільг. При цьому після зміни предмета позову позивачка просила саме визнати право на отримання одноразової грошової допомоги, а не встановити факт проживання однією сім’єю.
У справі брали участь Міністерство оборони України та відповідний територіальний центр комплектування як треті особи.
Міськрайонний суд закрив провадження у справі, вказавши, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки стосується реалізації права на соціальну виплату, призначення та виплата якої здійснюється суб’єктом владних повноважень. Суд також роз’яснив позивачці право звернення до адміністративного суду.
Апеляційний суд скасував це рішення та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом звернення є встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що апеляційний суд неправильно визначив характер спору, не врахував наявність публічно-правових відносин та помилково дійшов висновку про відсутність спору із суб’єктом владних повноважень. Також заявниця посилалася на порушення процесуальних норм через розгляд справи без її участі.
Правова позиція Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Суд звернув увагу, що відповідно до статті 19 ЦПК України цивільні суди розглядають справи, що виникають із цивільних, сімейних, трудових та інших приватноправових відносин, тоді як окреме провадження застосовується для підтвердження юридичних фактів, які мають значення для реалізації чи захисту прав особи.
Разом із тим Верховний Суд підкреслив, що у цій справі позивачка просила не встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а саме визнати право на отримання одноразової грошової допомоги.
Касаційний цивільний суд наголосив, що відповідно до частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається та виплачується Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами.
За висновком Верховного Суду, звертаючись із таким позовом, позивачка фактично має намір реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги, призначення та виплата якої здійснюються суб’єктом владних повноважень на підставі закону.
Суд вказав, що заявлена вимога спрямована саме на визнання права на отримання грошової допомоги у сфері публічно-правових відносин, а не на встановлення юридичного факту, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд окремо зазначив, що встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу може бути лише передумовою для подальшого вирішення питання щодо права на соціальну виплату. Однак такої самостійної вимоги позивачка не заявляла.
Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що апеляційний суд помилково ототожнив спір про право на соціальну виплату зі справою про встановлення юридичного факту, унаслідок чого неправильно застосував норми процесуального права.
Водночас Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про належність спору до адміністративної юрисдикції, однак зауважив, що суд першої інстанції послався на неактуальну правову позицію Верховного Суду у справі № 290/289/22, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
У зв’язку з цим Верховний Суд змінив ухвалу суду першої інстанції, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови касаційного суду.
Також суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про розгляд справи в апеляційному суді, встановивши, що копія ухвали про відкриття провадження та судова повістка були направлені та отримані нею належним чином.
Постановою Верховного Суду касаційну скаргу задоволено частково, постанову апеляційного суду скасовано, а ухвалу суду першої інстанції змінено в частині мотивів її ухвалення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
