Не з’явився до ТЦК після повістки та вимоги: суд тимчасово обмежив військовозобов’язаного у праві керування авто

Лебединський районний суд Сумської області розглянув справу за позовом територіального центру комплектування та соціальної підтримки про застосування до військовозобов’язаного тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації. Суд перевіряв, чи дотримався ТЦК та СП передбаченої законом процедури та чи наявні встановлені законодавством підстави для застосування такого обмеження.

Обставини справи

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся до суду з позовом про тимчасове обмеження військовозобов’язаного громадянина у праві керування транспортними засобами до моменту виконання або відкликання вимоги про виконання обов’язку військовозобов’язаним.

Позивач зазначав, що відповідач є громадянином України, перебуває на військовому обліку та був викликаний до ТЦК та СП повісткою для уточнення військово-облікових даних. Повістка була направлена рекомендованим поштовим відправленням за адресою його місця проживання, однак повернулася відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

У зв’язку з неприбуттям військовозобов’язаного ТЦК та СП звернувся до органів Національної поліції щодо здійснення його адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування. Поліція повідомила про неможливість встановити місцезнаходження громадянина та виконати його доставлення, оскільки він за вказаною адресою не проживає, а місце його перебування невідоме.

Після отримання відповіді поліції ТЦК та СП у встановленому законом порядку направив громадянину вимогу про виконання обов’язку військовозобов’язаним, якою зобов’язав його прибути до територіального центру комплектування у визначені дату та час. Вимогу також було направлено рекомендованим листом за адресою проживання відповідача. Поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою.

Військовозобов’язаний до ТЦК та СП не прибув, причин неявки не повідомив, документів на підтвердження поважності причин неприбуття не надав. На момент звернення до суду вимога залишалася невиконаною та не була відкликана.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позов, у судове засідання не з’явився та жодних доказів виконання вимоги або наявності поважних причин неявки не надав.

Що вирішив суд 

Суд зазначив, що відповідно до статей 17 та 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності держави є конституційним обов’язком громадян України, а забезпечення обороноздатності та національної безпеки становить важливий публічний інтерес.

Суд звернув увагу, що правовідносини виникли в умовах дії воєнного стану та загальної мобілізації. Відповідно до частин першої та третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до ТЦК та СП та уточнювати свої військово-облікові дані. Саме невиконання цього обов’язку стало підставою для подальших дій територіального центру комплектування.

Суд встановив, що повістка була оформлена належним чином, містила всі необхідні відомості про адресата, дату, час і мету виклику та є належним доказом виклику військовозобов’язаного до ТЦК та СП. Водночас матеріали справи не містять доказів його прибуття за викликом.

Також суд визнав належним і допустимим доказом відповідь органу поліції про неможливість встановлення місцезнаходження громадянина та його доставлення до ТЦК та СП. На думку суду, ця відповідь підтверджує дотримання позивачем процедури, передбаченої статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки перед направленням вимоги територіальний центр комплектування використав визначений законом механізм звернення до поліції.

Оцінюючи вимогу про виконання обов’язку військовозобов’язаним, суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам закону, містить усі необхідні реквізити та була направлена у встановленому порядку рекомендованим поштовим відправленням за адресою проживання відповідача.

Суд окремо послався на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких направлення рекомендованого листа за належною адресою є достатнім для визнання повідомлення належним, а факт неотримання кореспонденції з причин відсутності адресата за вказаною адресою не свідчить про порушення порядку повідомлення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вимога ТЦК та СП залишилася невиконаною. Це підтверджувалося службовими рапортами посадових осіб територіального центру комплектування, даними поштового зв’язку, відповіддю поліції та відомостями з інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», згідно з якими громадянин перебуває на військовому обліку та має зафіксоване порушення у вигляді неприбуття за повісткою.

Оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин справи. Суд констатував, що військовозобов’язаний не виконав обов’язків, передбачених статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», належним чином направлена вимога ТЦК та СП залишилася невиконаною, а передбачені законом перешкоди для застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами відсутні.

Суд також наголосив, що таке обмеження є втручанням у сферу приватних прав особи, однак воно прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету забезпечення виконання військового обов’язку під час мобілізації та є пропорційним. Суд підкреслив, що захід не має карального характеру, не є безстроковим і діє лише до моменту виконання або відкликання вимоги ТЦК та СП.

Крім того, суд зазначив, що до звернення з позовом територіальний центр комплектування застосував усі передбачені законом попередні заходи: направив повістку, звернувся до поліції щодо доставлення військовозобов’язаного та після отримання відповіді про неможливість його доставлення направив вимогу про виконання обов’язку. Лише після невиконання цієї вимоги було подано позов до суду.

За результатами розгляду справи № 950/770/26 суд задовольнив позов та застосував до військовозобов’язаного тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або відкликання вимоги ТЦК та СП. Суд також зазначив, що відповідно до частини дванадцятої статті 283-2 КАС України таке рішення підлягає негайному виконанню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.