Суд відмовив ТЦК у обмеженні керування авто військовозобов’язаному: не доведено вручення вимоги
Глухівський міськрайонний суд Сумської області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом територіального центру комплектування та соціальної підтримки до громадянина про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Суть справи
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив тимчасово обмежити відповідача у праві керування транспортними засобами на період мобілізації у зв’язку з невиконанням ним обов’язків, передбачених законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачу засобами поштового зв’язку було направлено повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно з відміткою оператора поштового зв’язку про відсутність громадянина за адресою проживання, останній вважається належним чином оповіщеним відповідно до вимог пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.
Позивач вказав, що відповідач у визначені повісткою дату та час до територіального центру комплектування не з’явився, причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги частин першої та третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що, на думку позивача, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окремо позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивуючи його наслідками воєнних дій, зокрема пошкодженням адміністративної будівлі територіального центру комплектування внаслідок удару безпілотного літального апарата типу «Герань-2», що спричинило втрату частини доказів та необхідність їх відновлення.
Висновки суду
Суд встановив, що провадження у справі було відкрито ухвалою суду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Учасники справи у судове засідання не з’явилися, при цьому позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач перебуває на військовому обліку у відповідному територіальному центрі комплектування. За адресою його реєстрації та військового обліку йому надсилалися повістки та вимоги про прибуття до територіального центру комплектування для уточнення облікових даних та виконання обов’язків, передбачених законодавством.
Разом із тим встановлено, що частина поштових відправлень повернулася у зв’язку з відсутністю адресата за місцем проживання, а також відсутні підтвердження фактичного вручення вимоги про виконання обов’язків військовозобов’язаного за адресою, яка беззаперечно належить відповідачу або підтверджена як його місце проживання.
Суд також врахував норми Конституції України щодо обов’язку органів державної влади діяти виключно на підставі та в межах повноважень, визначених законом, а також положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України про загальну мобілізацію, постанов Кабінету Міністрів України, які регламентують порядок виклику громадян та наслідки їх неявки.
Окремо суд зазначив, що відповідно до статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом можливе лише за умови доведення сукупності юридично значимих обставин, зокрема належного вручення вимоги, невиконання обов’язків, а також підтвердження вжиття заходів щодо адміністративного затримання.
Суд у справі № 576/1009/26 дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт вручення вимоги про виконання обов’язків військовозобов’язаним саме відповідачу за адресою його місця проживання або перебування. Надсилання вимоги на іншу адресу без належного підтвердження проживання за нею не може вважатися належним врученням у розумінні закону.
З огляду на це суд встановив відсутність однієї з обов’язкових умов, необхідних для застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, а саме належного вручення вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність сукупності юридичних підстав, передбачених законодавством, для задоволення позовних вимог.
Суд поновив строк звернення до суду та відмовив у задоволенні позову.
Апеляційна скарга може бути подана у встановлений законом строк до відповідного апеляційного адміністративного суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
