Чи може військовий відмовитися від наказу через релігійні переконання: відповідь Верховного Суду

09:06, 26 червня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Верховний Суд пояснив, чи можуть релігійні переконання бути підставою для невиконання наказів.
Чи може військовий відмовитися від наказу через релігійні переконання: відповідь Верховного Суду
Фото: mod.gov.ua
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Наявність у військовослужбовців дійсних релігійних переконань не є підставою для відмови ними від виконання наказів військового командування, якщо під час оголошення цих наказів до відома обвинувачених було доведено намір їх залучення під час несення служби до виконання функцій, не пов’язаних із використанням зброї, зокрема для виконання завдань з інженерного (фортифікаційного) обладнання рубежів оборони. Такий висновок зробила Третья судова палата ККС ВС у справі № 459/2030/24.

Обставини справи

Військовослужбовці військової служби за призовом відкрито відмовилися виконати наказ т.в.о. командира військової частини, а саме вибути у службове відрядження до іншої військової частини для виконання завдань з інженерного (фортифікаційного) обладнання рубежів оборони, а також наказ отримати військову форму; привести свій зовнішній вигляд у відповідність до чинного законодавства; отримати засоби індивідуального захисту (шолом балістичний, бронежилет); забезпечити відповідне зберігання отриманого спорядження.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій визнали військовослужбовців винуватими і засудили за ч. 4 ст. 402 КК, а за ч. 4 ст. 408 КК визнали невинуватими та виправдали.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що діяння, інкриміноване військовослужбовцям, не може бути кваліфіковано за ст. 402 КК, оскільки після оголошення їм наказів вони не висловлювали відмови їх виконувати. Наголошує, що відрядження обвинувачених у статусі військовослужбовців до складу регулярних військових формувань у районі ведення бойових дій і покладений на них обов’язок спорядитися для виконання завдань фактично прирівнюють їх до учасників бойових дій (комбатантів), що суперечить їхнім релігійним переконанням.

Позиція ККС ВС

Змінено рішення судів попередніх інстанцій, звільнено обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Колегія суддів ККС вказала, що захисник у касаційній скарзі стверджує про встановлення в ході судового розгляду того, що обвинувачені, прийнявши хрещення в церкві «Віфанія» міста Маріуполь, є по теперішній час членами цієї церкви, яка з 08.01.1992 зареєстрована як релігійна організація «Релігійна Громада (Церква) Євангельських Християн-Баптистів «Віфанія» міста Маріуполь Донецької області». До початку повномасштабного вторгнення обвинувачені не лише були її членами, а й активно брали участь у її діяльності, а у 2022 році, через повномасштабне вторгнення рф та бойові дії (в ході яких будівля церкви була зруйнована), а також окупацію м. Маріуполь, вимушено переїхали до м. Нововолинськ. Це, на думку захисника, виключає протиправний характер їхніх доводів щодо неможливості виконання військового обов’язку (наказів), а також свідчить про відсутність умислу, спрямованого на відмову від виконання наказів.

Колегія суддів ККС вважає, що суди обґрунтовано відхилили посилання сторони захисту на те, що наявність у обвинувачених дійсних релігійних переконань є підставою для відмови від виконання наказів, та слушно зауважили, що під час оголошення зазначених наказів до їх відома було доведено назви посад у військовій частині: перший обвинувачений – муляр-солдат, другий – тесляр-солдат, що підтверджується, зокрема, протоколом огляду та доводить намір їх залучення під час несення служби до виконання функцій, не пов’язаних із використанням зброї, зокрема, для виконання завдань з інженерного (фортифікаційного) обладнання рубежів оборони.

У цьому контексті суди також звернули увагу й на суперечності у показаннях обвинувачених, оскільки вони, відмовляючись виконувати накази у зв’язку із релігійними переконаннями, водночас заперечували факт відмови від їх виконання.

Однак, як обґрунтовано дійшли висновку суди в оскаржуваних рішеннях, знайшла своє підтвердження саме відмова обвинувачених виконати накази.

З постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 20.05.2026 у справі № 459/2030/24 (провадження № 51-2079км25) можна ознайомитись за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group