Сокирою трощив будинок, де переховувалася цивільна дружина: військовий проведе три роки за ґратами

Вінницький апеляційний суд скасував вирок Липовецького районного суду в частині призначення покарання військовослужбовцю, засудженому за хуліганство із застосуванням предмета, спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК України). Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а призначене покарання є явно надто м'яким.

Обставини справи

Як встановили суди, увечері 10 березня 2025 року військовослужбовець, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку, де після сімейного конфлікту перебувала його цивільна дружина.

Чоловік приніс із собою предмет, зовні схожий на сокиру, та п'ятилітрову ємність із бензином. Спочатку він почав бити по металопластиковому вікну будинку, а потім облив бензином вхідні двері, вимагаючи, щоб жінка вийшла назовні. Коли господар будинку почав змивати бензин водою, між чоловіками виник конфлікт. Обвинувачений ударив потерпілого дерев'яною частиною руків'я сокири по голові, а коли втрутилася дружина потерпілого — кілька разів ударив її кулаками по обличчю та ще раз вдарив дерев'яною частиною руків'я сокири по голові.

У результаті обоє потерпілих отримали легкі тілесні ушкодження, після чого нападник залишив місце події.

Що вирішив суд першої інстанції

Липовецький районний суд визнав військовослужбовця винним за ч. 4 ст. 296 КК України.

Суд, застосувавши статті 69 та 62 КК України, призначив йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та замінив його на тримання в дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Крім того, суд частково задовольнив цивільні позови потерпілих. На користь чоловіка було стягнуто 60 тис. грн моральної шкоди, на користь жінки — 70 тис. грн моральної шкоди та 4868 грн матеріальної шкоди за пошкоджене майно. У решті позовних вимог суд відмовив.

Чому апеляційний суд скасував покарання

Апеляційний суд погодився з доводами представника потерпілих про те, що місцевий суд неправильно застосував статтю 69 КК України.

Колегія суддів наголосила, що призначення більш м'якого покарання допускається лише тоді, коли сукупність пом'якшуючих обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину. На думку апеляційного суду, у цій справі таких підстав не було.

Суд звернув увагу, що злочин було вчинено у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, а напад супроводжувався використанням предмета, схожого на сокиру, та бензину. Водночас суд першої інстанції формально послався на низку пом'якшуючих обставин, не пояснивши, чому вони істотно зменшують суспільну небезпечність злочину.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення передбачає надання слідству нових, невідомих раніше доказів або викриття інших осіб. Натомість звичайне визнання вини за очевидних обставин не може вважатися такою пом'якшуючою обставиною.

Також колегія суддів дійшла висновку, що за обставин справи 136/1076/25 бойові заслуги, статус військовослужбовця та намір повернутися до військової служби не давали підстав для застосування статей 69 та 62 КК України. Суд наголосив, що бажання засудженого продовжити службу є позитивною характеристикою особи, однак воно не може виправдовувати відступ від вимог кримінального закону при призначенні покарання.

Остаточне рішення

Вінницький апеляційний суд скасував вирок у частині призначеного покарання та призначив засудженому три роки позбавлення волі — мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 4 ст. 296 КК України.

Строк попереднього ув'язнення з 11 березня 2025 року до набрання вироком законної сили суд зарахував у строк відбування покарання за правилом «день за день».

Водночас апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду щодо цивільних позовів. Суд не знайшов підстав ні для зменшення, ні для збільшення розміру моральної шкоди, залишивши в силі компенсацію у розмірі 60 тис. грн для одного потерпілого та 70 тис. грн — для іншої потерпілої, а також відшкодування 4868 грн матеріальної шкоди за пошкоджене майно.

Також колегія погодилася з висновком суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на лікування та втраченого заробітку, оскільки позивачі не довели необхідний причинно-наслідковий зв'язок або фактичне виникнення відповідних збитків.