Які підстави перевірки державним реєстратором відомостей Єдиного реєстру боржників
Управління державної реєстрації Хмельницького міжрегіонального управління юстиції нагадало, що відомості Єдиного реєстру боржників використовуються реєстраторами як у сфері державної реєстрації прав так і у сфері державної реєстрації бізнесу.
Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна (п.2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5 (зі змінами).
Реєстраторами, що вносять дані до Єдиного реєстру боржників є посадові особи органів державної виконавчої служби та приватні виконавці.
Єдиний реєстр боржників доступний у відкритому доступі за посиланням.
У сфері державної реєстрації прав
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон 1) п.12 ч.1 ст.24 закріплює таку підставу для відмови у державній реєстрації прав → заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників.
Отже, державний реєстратор повинен перевірити чи не внесений до Єдиного реєстру боржників власник, яким здійснено відчуження нерухомого майна (продаж, дарування, внесення до статутного капіталу юридичної особи тощо).
Відмова не застосовується у випадках звернення заявника із заявою щодо (п.5,6 ч.4 ст. 24 Закону 1):
- майна, яке було придбане у процесі приватизації у складі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, яке внесено до Єдиного реєстру боржників;
- майна, яке відчужено боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), згідно із затвердженим господарським судом планом санації (реструктуризації), у процедурі ліквідації (погашення вимог) або згідно із затвердженим господарським судом планом превентивної реструктуризації.
У сфері державної реєстрації бізнесу
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 2) у нормах ч.6 ст.6 передбачає, що під час проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, у зв’язку із зміною частки такого засновника (учасника) у результаті її відчуження державний реєстратор повинен встановити перебування засновника (учасника) в Єдиному реєстрі боржників.
Додатково нагадуємо, якщо правочин, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, нотаріально посвідчений та його правовий наслідок якого не пов’язується з настанням певної обставини → відповідна державна реєстрація змін до відомостей проводиться нотаріусом, у зв’язку із вчиненням ним відповідної нотаріальної дії (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю).
Державний реєстратор відмовляє у проведенні реєстрації, якщо заяву про державну реєстрацію змін, пов’язаних із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті її відчуження подано щодо засновника (учасника), який на момент подання такої заяви внесений до Єдиного реєстру боржників (п.3-1 ч.1 ст.28 Закону 2).
Так, державний реєстратор перевіряє в Єдиному реєстрі боржників засновника (учасника), яким здійснюється відчуження частки у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.
Відмова не застосовується, якщо засновником (учасником) є державний орган, орган місцевого самоврядування або боржник у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), згідно із затвердженим господарським судом планом санації (реструктуризації), у процедурі ліквідації (погашення вимог) або згідно із затвердженим господарським судом планом превентивної реструктуризації).
Поняття «відчуження майна» відсутнє в Цивільному кодексі України, проте закріплено в пп.14.1.31 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а саме: відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
