Суддя Господарського суду міста Києва просить перевірити діяльність грантових ГО у сфері судової реформи
Суддя господарського суду міста Києва Інна Отрош повідомила про необхідність перевірки діяльності низки громадських організацій, які займаються питаннями судової реформи та отримують іноземне фінансування. На її думку, окремі професійні активісти системно втручаються у діяльність судової влади, впливають на формування суддівського корпусу та підривають авторитет правосуддя. Відповідні звернення вона направила до ВРП та Ради суддів.
У вказаному зверненні вона, зокрема, просить ВРП у межах визначеної законом компетенції вжити такі заходи:
1) звернутись до Служби безпеки України із закликом ініціювати перевірку фактів можливого підриву основ національної безпеки України та створення загрози національним інтересам України в частині порядку формування і функціонування органів судової влади України (підриву авторитету правосуддя), - громадськими організаціями, які отримують іноземне фінансування та займаються питаннями судової реформи в Україні (в тому числі, тими, члени яких є членами ГРД), зокрема: ГО «Фундація Dejure» (та її очільником М. Жернаковим), ГО Центр протидії корупції, ГО Автомайдан, ГО «Інститут законодавчих ідей», ГО «Центр інформації про права людини», ГО «Всеукраїнська громадянська платформа «Нова країна», ГО «Центр економічної стратегії», ГО «Медійна ініціатива за права людини», ГО «Правозахисна група «Січ», ГО «Рух чесно», Лабораторія законодавчих ініціатив, Transparency International Ukraine, Центр прав людини ZMINA, Адвокат майбутнього та Асоціація правників України;
2) звернутись до іноземних донорів, які фінансують ГО «Фундація Dejure» (зокрема, Федеративна Республіка Німеччина; Міжнародна організація розвитку права (IDLO); Національний фонд на підтримку демократії (NED); Відділ з правоохоронних питань Посольства США в Україні (INL); Посольство Королівства Нідерландів в Україні (MATRA), та повідомити їх про конкретні факти діяльності ГО «Фундація Dejure» та її очільника М. Жернакова щодо підриву авторитету правосуддя в Україні/втручання у відправлення правосуддя, та закликати їх до негайного припинення фінансування ГО «Фундація Dejure» та будь-яких проектів, участь в яких приймають члени ГО «Фундація Dejure» (у тому числі колишні, такі як В. Крейденкова) та її очільник М. Жернаков;
3) звернутись до уповноважених органів щодо перевірки джерел фінансування діяльності ГРД (її членів за виконання повноважень членів ГРД), перевірки можливої корупційної складової в діяльності членів ГРД у зв’язку з отриманням грошових коштів від М. Жернакова та ГО «Фундація Dejure»;
4) звернутись до суб’єктів законодавчої ініціативи з пропозицією щодо внесення змін до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в частині ліквідації інституту ГРД як такого, що втратив свою легітимність/довіру громадськості/суспільну необхідність, або встановлення законодавчої заборони щодо отримання ГРД/членами ГРД будь-якого фінансування (на організацію та діяльність ГРД/за роботу в ГРД) з огляду на статус ГРД як інституції, яка може функціонувати виключно на громадських засадах, та для уникнення корупційних ризиків та впливу сторонніх осіб;
5) звернутись до Головного управління Національної поліції України в місті Києві із запитом щодо надання інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні (номер кримінального провадження: 12025100060001191, дата реєстрації провадження 26.06.2025), зареєстрованому в ЄРДР Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за заявою І. М. Отрош від 21.05.2025 про вчинення В. Крейденковою та О. Волошиним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України;
6) розглянути питання щодо негайного виключення В. Крейденкової (юридична радниця Громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна») з робочої групи Вищої ради правосуддя з розроблення та впровадження показників середньої тривалості розгляду справ для категорій, що належать до підсудності Вищого антикорупційного суду, - як особи, яка системно підриває авторитет правосуддя, втручається у відправлення правосуддя та займається переслідуванням суддів;
7) переглянути склади усіх робочих груп ВРП на предмет участі в них осіб, які є членами Фундації Dejure (або будь-яких інших описаних у цьому зверненні професійних активістів, які вчинили дії щодо підриву авторитету правосуддя), та розглянути питання щодо виключення таких осіб зі складу робочих груп ВРП, а так само вжити заходів щодо припинення будь-яких офіційних відносин ВРП/членів ВРП з вказаними особами (в тому числі, спільну участь у публічних заходах/конференціях тощо);
8)звернутись до ГРД та громадських організацій, які займаються питаннями судової реформи (в тому числі, тих, члени яких є членами ГРД), з вимогою щодо необхідності утримання від дій, які підривають авторитет правосуддя, та втручання у відправлення правосуддя;
9) створити робочу групу, яка буде проводити моніторинг діяльності громадських організацій у сфері судової реформи на предмет виявлення дій/публікацій/закликів, які підривають авторитет правосуддя в Україні та містять ознаки втручання у відправлення правосуддя, та розробити план необхідних заходів щодо негайного реагування на такі дії.
Таке ж звернення Інна Отрош повідомила, що направила і до Ради суддів України як органу суддівського самоврядування, який відповідно до ч. 8 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів.
Водночас вона закликала усіх суддів писати повідомлення та звернення щодо усіх відомих фактів підриву авторитету правосуддя професійними активістами: неважливо чи стосується це їх особисто, чи інших суддів і судової влади в цілому.
«Поки ми самі не почнемо вживати заходів щодо повідомлення ВРП, РСУ про ганебну деструктивну діяльність активістів та роз’яснювати громадськості механізми маніпулювання, які ними застосовуються, – ми будемо перебувати в образі мовчазної «жертви», а органи, які зобов’язані дбати про незалежність суддів, будуть функціонувати «з широко заплющеними очима»», - зазначила Інна Отрош.
«Оксюморон «із широко заплющеними очима» (популярний завдяки однойменному фільму С. Кубріка) описує стан людини, яка обізнана про реальну ситуацію, але відмовляється бачити очевидне; стає навмисно сліпою та свідомо робить вигляд, що нічого не відбувається задля перебування в ілюзії комфорту та для уникнення проблем/відповідальності за дійсний стан речей.
Саме так можна описати ситуацію з проблемами у судовій системі, які створюють професійні грантові активісти, та реакцією на них органів, які зобов’язані дбати про авторитет правосуддя та незалежність суддів, а так само про дотримання належного порядку формування і функціонування органів судової влади України як частину національних інтересів держави.
В той час, коли триває збройна агресія РФ, всередині нашої держави активно функціонують неурядові громадські організації, які фінансуються іноземними державами/приватними фондами/міжнародними організаціями та активно втручаються у державну політику та діяльність всіх органів державної влади.
Особливе занепокоєння викликає діяльність таких організацій у сфері судової реформи, яка, як відомо, не має свого початку і кінця та є перманентним станом функціонування судової влади в Україні.
Під виглядом інституцій громадянського суспільства вони використовують механізми впливу на формування суддівського корпусу, втручаються у відправлення правосуддя у конкретних справах та умисно і системно підривають авторитет правосуддя, що, в свою чергу, підриває основи національної безпеки України.
Грантові професійні активісти узурпували поняття “громадянського суспільства” та, фактично, створили монополію на вираження суспільної думки. Однак, у дійсності, вказані особи не є представниками ні державних, ні суспільних інтересів. З точки зору розсудливого стороннього спостерігача, єдиною метою діяльності таких осіб є особисте збагачення та встановлення контролю над суддями. Окремим питанням є дійсна мета донорів, які надають фінансування таким організаціям. Чи насправді ці донори переслідують таку високу ціль як створення незалежного суду?
До найбільш відомих громадських організацій у сфері судової реформи належать: ГО «Фундація Dejure» , ГО Центр протидії корупції, ГО Автомайдан, Transparency International Ukraine, ГО «Центр економічної стратегії», ГО «Рух чесно», Лабораторія законодавчих ініціатив.
Вказані ГО мають у своєму розпорядженні значні матеріальні ресурси (фінансуються європейськими/американськими державними інституціями та приватними фондами), розгалужену інфраструктуру, велику кількість аналітиків, доступ до широкого кола інформації та найголовніше – розкручені медіаресурси (фб-сторінки/ТГ-канали з великою кількістю підписників, в тому числі, завдяки недоброчесним методам купівлі так званих «ботів»).
Завдяки мільйонним грантам від іноземних донорів та продуманому піару, використанню медіаресурсів та соцмереж, вони отримують фіктивний моральний авторитет.
Будь-який сторонній спостерігач бачить, що практична діяльність цих ГО зводиться виключно до написання маніпулятивних публікацій (викладення відеороликів), розкручування своїх соціальних мереж, організації колективних походів професійних активістів у судові засідання по “цікавим” для них справам з метою переслідування суддів та втручання у відправлення правосуддя щодо розгляду конкретних справ.
Основна частина їх діяльності – це публікації (відеоролики) з перманентною критикою суддів. При цьому, подача інформації такими активістами здійснюється не через повідомлення конкретних фактів/надання об’єктивної аналітики, а виключно через фактологічні судження, емоційні вкиди та застосування методів маніпулювання суспільною свідомістю (використання оціночних понять, фреймінгу, скорочення історії, повторювання, замовчування, метод «новин з усіх напрямків», впливу на емоції, інсценування конфлікту, драматизації, демонізації образу певних осіб тощо).
З точки зору стороннього спостерігача, таким активістам вигідно весь час кричати про «зраду» та наполягати на нових реформах судів/проведенні нових процедур оцінювання, адже за відсутності «зради» та чергової реформи/оцінювання іноземні донори перестануть давати гроші.
Найбільша шкода професійного активізму полягає у публічному заохоченні громадян до заміни критичного мислення на пропагандистський дискурс та емоційну мобілізацію. Замість правової культури суспільству нав’язуються реактивні поведінкові патерни, засновані не на праві, а на груповому тиску та політичній доцільності.
Можна сміливо стверджувати, що професійні активісти формують суспільну думку через емоційну дихотомію: “гарний суддя, який виносить рішення, що подобаються активістам”-“поганий суддя, який виносить рішення, що не подобаються активістам”. При цьому, саме активісти отримують монопольне право на визначення ознак «правильного» судового рішення та вкладають в зміст цього концепту виключно власні інтереси, імітуючи інтереси усього суспільства. Питання законності та обґрунтованості судового рішення не входить до кола інтересів активістів.
Логічним є висновок, що активісти у переважній більшості пропагують серед громадян низький рівень правової свідомості та правової культури, адже їх інтереси не мають нічого спільного з інтересами суспільства та розбудовою незалежної судової системи в Україні. Систематичні маніпуляції з боку окремих представників активістського середовища мають наслідком умисне завдання шкоди авторитету конкретних суддів та системи правосуддя в цілому.
Які конкретні приклади деструктивної (протизаконної) діяльності професійних активістів, в тому числі членів ГРД? Це, зокрема:
1) переслідування/цькування конкретних суддів (так званих «суддів Майдану», суддів ОАСКу, будь-яких суддів, які виносять рішення, що не подобаються активістам) шляхом здійснення багаторічних перманентних системних маніпулятивних публікацій, в першу чергу, Фундацією Dejure та її очільником М. Жернаковим, з викладом недостовірної інформації/інформації, яка принижує честь і гідність суддів та авторитет правосуддя в цілому;
2) втручання у діяльність суддів ВС шляхом розміщення у ЗМІ (соцмережах) публікацій, які містить прямі погрози щодо наслідків винесення ВС «не тих» рішень (зокрема, заклики щодо реформування/повторного оцінювання суддів ВС/перевірки декларацій доброчесності з явною упередженістю);
3) підрив авторитету правосуддя шляхом критики суду, що виходить за межі свободи слова, в тому числі із застосуванням ненормативної лексики (карикатурних зображень, фотошопів) щодо суддів (зокрема, суддів ВС) у зв’язку з розглядом судом конкретних справ та ухваленням рішень, які не подобаються активістам;
4) повідомлення донорам та державним інституціям ЄС недостовірної інформації (в тому числі у тіньових звітах) щодо стану судової системи в Україні з метою спонукання до висунення останніми вимог щодо проведення нових реформ/оцінювань суддів, що дестабілізує належне функціонування судової влади.
На окрему увагу заслуговують факти, які, очевидно, свідчать про втрату легітимності Громадською радою доброчесності: публічні звинувачення членами 3-го складу ГРД голови ГО “Фундація Dejure» М. Жернакова у втручанні у формування 4-го складу ГРД і діяльність членів ГРД; фактичне встановлення контролю М. Жернаковим над діяльністю ГРД шляхом окупації членами ГО Фундація Dejure 40% місць у 4-му складі ГРД; здійснення повного фінансування ГРД через ГО Фундація Dejure.
Вказане свідчить про те, що М. Жернаков, фактично, отримав статус бенефіціарного власника ГРД, так як має можливість здійснювати вирішальний вплив на формування складу та діяльність ГРД.
ГРД як інститут, покликаний забезпечувати неупереджений громадський контроль за доброчесністю суддів/кандидатів на посаду судді, у дійсності перетворився на закритий клуб професійних активістів, які переслідують мету особистого збагачення та встановлення контролю над суддями.
ГРД створювалась як об’єднання професіоналів на громадських засадах, які мали репрезентувати суспільні інтереси у вільний від роботи час на безоплатній основі. По суті, ГРД повинна була подавати до ВККС інформацію щодо суддів/кандидатів, яка мала б отримуватись виключно з відкритих джерел, тобто громадяни з активною громадянською позицією/ «ідейні» повинні були взяти на себе зобов’язання щодо подання такої інформації замість інших громадян, у яких немає такої активної позиції або часу на таку важливу суспільну роботу.
Ціль створення цієї інституції не мала нічого спільного з отриманим результатом: перетворення ГРД на потужну профінансовану організацію з розгалуженою внутрішньою структурою та залученням команди аналітиків/юристів/спеціалістів сфери ІТ, яка втручається у приватне життя суддів, отримуючи безконтрольний доступ до персональних даних суддів (та їх родичів до 10-го коліна) та поширюючи їх з порушенням закону про захист персональних даних та з метою знищення професійної репутації суддів/підриву авторитету правосуддя в цілому; організацію, члени якої не несуть жодної юридичної відповідальності за свої дії; організацію, яка повністю фінансується та є підконтрольною конкретним особам та ГО (Фундації Dejure та М. Жернакову); організацію, члени якої отримують від ГО Жернакова гроші за “якісно виконану роботу”.
Така діяльність описаних ГО, які отримують іноземне фінансування та під виглядом інституцій громадянського суспільства використовують механізми впливу на формування суддівського корпусу, втручаються у відправлення правосуддя та умисно і системно підривають авторитет правосуддя, - явно містить ознаки посягання на державний суверенітет України та порядок формування і функціонування органів судової влади України як частину національних інтересів держави та має бути предметом перевірки Служби безпеки України. І, в першу чергу, це стосується Фундації Dejure та її горе-очільника М. Жернакова.
При цьому, компетентні органи повинні перевірити реальну мету фінансування таких ГО іноземними державами/фондами/міжнародними організаціями та обізнаність іноземних донорів про реальну діяльність ГО та професійних активістів, зокрема, щодо описаних фактів.
Крім того, законодавець повинен, нарешті, встановити контроль за створенням і діяльністю відповідних ГО, оскільки обов’язок охороняти внутрішній суверенітет України є не менш важливим, ніж охорона зовнішнього. За приклад можна взяти Закон про реєстрацію іноземних агентів (FARA), прийнятий у США ще у 1938 році.
Описана діяльність професійних активістів є очевидною для кожного судді та представника юридичної спільноти.
Але чи кажуть про це судді вголос? На жаль, практично ні. Судді часто елементарно бояться про це говорити (навіть тоді, коли справа стосується їх особисто) або взагалі не переймаються цими питаннями, так як активісти не пишуть про них особисто.
Водночас, це питання не є питанням, яке суддя може та повинен вирішувати самостійно.
Нагадаю, що в Україні функціонує конституційний орган – Вища рада правосуддя.
Відповідно до статті 131 Конституції України, ст. 1, 3 ЗУ “Про Вищу раду правосуддя” Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Саме забезпечення незалежності судової влади є основною функцією конституційного органу – Вищої ради правосуддя.
На жаль, нинішній склад ВРП про це очевидно забув, дбаючи виключно про реалізацію «каральної функції». На це, зокрема, звернув увагу голова Ради суддів України В. Саліхов.
Судді бачать, що ВРП жодним чином не реагує на діяльність активістів, яка явно підриває авторитет правосуддя; ВРП включає їх до складу своїх робочих груп; члени ВРП беруть участь у публічних заходах за участі таких активістів; ВРП масово та дуже швидко розглядає дисциплінарні скарги активістів та навіть незаконно звільняє суддів, яких переслідують такі активісти (наприклад, автора цієї публікації). На окрему увагу заслуговує факт перебування у складі ВРП професійного активіста та скаржника – Романа Маселка, який навіть після заняття посади члена ВРП, продовжує писати дисциплінарні скарги на суддів.
Усе це, на жаль, формує у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів щодо підтримки нинішнім складом ВРП професійних активістів у їх деструктивній діяльності (про це свідчать, зокрема, численні публікації представників юридичної спільноти у ЗМІ та соцмережах).
Можливо, члени ВРП просто добросовісно не помічають системної підривної діяльності професійних активістів у сфері судової системи. Тому я як доброчесна громадянка та відповідальна суддя вирішила самостійно провести комплексний аналіз діяльності професійних активістів, її форм та наслідків для судової системи України та направити до ВРП звернення для вжиття належних заходів для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя у порядку ст. 73 ЗУ “Про Вищу раду правосуддя”», - написала Інна Отрош.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
