Атака на Конституційний Суд України?

Іван Домбровський,
суддя Конституційного Суду України у відставці

Кілька днів тому в ЗМІ з’явилося повідомлення про заяву трьох суддів Конституційного Суду України (далі — Суд) від 13 березня 2019 року, адресовану і передану суддям цього Суду. Надалі з мотиву толерантності не буду зазначати прізвища цих та інших суддів. Здавалося б, нічого надзвичайного не відбулося — внутрішньосудові проблеми, які підлягають вирішенню суддями діючого складу Суду. Але наступні події свідчать про інше. За чийогось сприяння текст нібито внутрішньосудового документа з’являється у засобах масової інформації, а потім з один із зазначених суддів дає інтерв’ю «Дзеркалу тижня» (23.03.2019, ZN №1236 за 23–29 березня). Що ж, джина з пляшки випустили.

Зазначені обставини дають право мені, як і будь-якому іншому пересічному громадянину, взяти участь у публічному обговоренні порушених питань. Як голова Суду в 2006–2007 роках, суддя цього Суду в 2006–2010 роках, суддя у відставці на даний час, вважаю, що не тільки вправі, а й зобов’язаний висловити свою позицію з оприлюднених питань, враховуючи при цьому свою зацікавленість тільки в інтересах підтримки позитивного іміджу Суду як конституційного органу, зобов’язаного захищати Конституцію України, а в такий спосіб і права та свободи людини. Маючи досвід практичної роботи на посаді голови та судді Суду, сподіваюсь на своє об’єктивне сприйняття та оцінку окремих питань, які стали предметом дискусії.

Я не є ні прокурором, ні адвокатом жодної зі сторін конфлікту, але візьму на себе сміливість виступити на захист Суду. Ще раз кажу: я не збираюсь виправдовувати чи обвинувачувати попередні чи нинішній склади Суду з точки зору їх діяльності.

Отже, про що йдеться. Троє суддів Суду розіслали своїм колегам листа, в якому (як вбачається з інформації у ЗМІ):

• «вважають, що «подальше перебування Станіслава Шевчука на посаді голови Конституційного Суду призведе до повного розвалу Суду та руйнації конституційного правосуддя»;

Автори приводять конкретні звинувачення голові, окремі з яких можуть кваліфікуватися навіть як кримінальні правопорушення. Чи вчиняв ці проступки голова Суду, не є предметом мого дослідження. У цьому повинні розібратися самі судді Суду, а з окремих питань — правоохоронні органи. Мене цікавить інше — звинувачення на адресу самого Суду. Але хто ж є Суд, а, відповідно, хто винен у його «гріхах»? Напевне, всім зрозуміло, що Суд — це 18 його суддів, у тому числі і автори звернення.

То в чому ж автори звинувачують себе та інших 15 суддів Суду? Виходячи з доступних мені джерел інформації, Суд як колегіальний орган звинувачується  в:

• неприпустимій політизації в своїй діяльності;
• «почав активно перетворюватися на інструмент для задоволення політичних та комерційно-бізнесових інтересів»;
• «не ухвалив жодного рішення у справах за конституційними скаргами»;
• «є глибока та системна інституційна криза, у якій перебуває Суд»;
• «в колективі атмосфера суцільної недовіри та конфліктності, що унеможливлює конструктивну і продуктивну діяльність Суду»;
• «є кілька суддів, які «гріються» біля Шевчука» (голова Суду — І.Д.);
• «для президентів Конституційний Суд перетворився на дуже зручний інструмент вирішення політичних проблем»;
• «розгляд окремих справ затягується (інколи на роки)»;
• «введення інституту конституційної скарги фактично розширює такі можливості («вирішення питань» — І. Д.). Конституційна скарга в тому вигляді, в якому вона введена у нас, — специфічний правовий винахід. По великому рахунку, це не конституційна скарга, а спосіб фактичного перегляду чи впливу на рішення Верховного Суду і апеляційних судів у таких справах, в яких не передбачена касація. А ще — можливість вирішити свої справи не у Верховному чи апеляційних судах, а в Конституційному»;
• «діюча редакція закону «Про Конституційний Суд України» остаточно заплутала ситуацію з формуванням Конституційного Суду і, по суті, знищила систему  належної організації його роботи»;
• «рішення КСУ про так званих «тушок» у свій час фактично завалило конституційний порядок і Конституцію. Конституційний суд зіграв роль  політичного триггера».

Як бачите, спектр звинувачень досить широкий у часі, особах та предметі. Можливо, це правдиві факти, і докази їх є у авторів звернення. Можливо, це судження авторів, можливо, щось інше. Але навіть просте читання (не поглиблене, вдумливе ознайомлення) зазначених вище цитат дає підстави зрозуміти, що не голова, а весь Суд, всі (або більшість) його суддів причетні до того, що в Суді склалася така трагічна ситуація.

Однак подивимося на це професійно та об’єктивно.

Авторам звернення точно відомо, що Суд приймає рішення колегіально. За ухвалення рішення Великої Палати потрібне голосування щонайменше 10 суддів (ст. 66 Закону України «Про Конституційний Суд України», далі — Закон), Сенату — більшості суддів, які беруть участь у його засіданні. При цьому слід зазначити, що засідання Сенату є повноважним, якщо на ньому присутні щонайменше шість суддів (ст. 67 Закону). Таким чином, для ухвалення рішення по конституційній скарзі судді-доповідачу за участю колег слід підготувати проект рішення і на засіданні Сенату набрати всього 4 чи більше голосів суддів «за». Виникає запитання до авторів звернення: хто (чи що) винен, що з вересня 2016 року не прийнято жодного рішення за конституційними скаргами? Це ж стосується і справ інших категорій. А їх вини в цьому немає? Невже виправданням цього може бути недосконалий закон «Про Конституційний Суд України»?

Про політизацію Суду

Незрозуміло, чому в політизації звинувачують Суд. У згаданому інтерв’ю І. С. сам повідомляє про те, від яких політичних сил він та інші колеги були призначені до Суду. То може, заполітизований не весь Суд, а окремі його члени, які до цього часу не забули, які політичні сили їх призначили і що це означає? У крайньому випадку, нечесно і непорядно звинувачувати інших колег у заполітизованості, якщо ти призначений від політичної сили. Та навіть при призначенні за політичною мотивацією з моменту прийняття присяги така мотивація для судді має припинитися.

Суспільство вправі вимагати від Суду належної ефективної діяльності. Водночас такі розбірки не користь принесуть суспільству і самому Суду, а навпаки — шкоду. Невже хтось повірить, що зміна особи на посаді голови Суду може істотно вплинути на ефективність та дієвість його роботи? На мій погляд, досягти цього можна тільки за умови дотримання кожним із суддів вимог складеної присяги, в якій кожен присягав  бути незалежним, чесним і сумлінним при виконанні високих обов’язків судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, утверджувати права та свободи людини.

Не хочеться вірити, що те, що відбувається — це атака на Конституційний Суд. Сподіваюсь, що це непорозуміння.

Чи потрібно виносити сміття з хати? Так, потрібно, інакше хата перетвориться на смітник. Але його не слід викидати на подвір’ї чи на вулиці, інакше вони перетворяться на смітник. Сміття в селі колись закопували глибоко в землю. Тож колеги, зберіть усе сміття, яке ви самі накопичили в Суді, і глибоко його закопайте, після чого приступайте до роботи, а її непочатий край.

Успіхів вам!

З повагою І. Домбровський