Денис Монастирський розповів, чому Інтерпол відмовляє в оголошенні розшуку окремих злочинців

Поняття «міжнародний розшук» використовується в КПК не тільки як умова для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, але і як обов’язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia). Крім того, оголошення особи у міжнародний розшук є підставою для застосування запобіжного заходу у випадках екстрадиції.

Українські судді звертають увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс не містить поняття «міжнародний розшук» та не розкриває змісту зазначеного терміна (наприклад, справа № 520/7624/18).

Суди пов’язують оголошення у міжнародний розшук не з моментом винесення постанови про розшук, а з моментом виставлення Інтерполом «червоної карти», та, як наслідок, відмовляють у задоволенні клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження, посилаючись на недоведеність обставин оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук.

За усталеною практикою, сам факт винесення слідчим чи прокурором постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук без звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та оголошення в розшук каналами цієї організації жодним чином не може свідчити про перебування особи в міжнародному розшуку.

Так, Троїцький районний суд Луганської області у справі № 433/61/20, відмовляючи слідчому у здійсненні спеціального досудового провадження, зазначив наступне:

«Разом з тим, лише факт винесення слідчим постанови про оголошення ОСОБА_1 в розшук, на що посилається слідчий у своєму клопотанні, не може вважатися, що останній знаходиться в міжнародному розшуку, оскільки міжнародний розшук — це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Інтерполом на території держав-учасниць, відповідно до норм міжнародного права, а також відповідно до чинного законодавства Украйни. Інтерпол сам вирішує питання щодо оголошення особи в міжнародний розшук. При цьому саме час опублікування в інформаційній системі Інтерполу відповідного повідомлення відповідає початку міжнародного розшуку, а час видалення — його припиненню.

Обов’язковою передумовою звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування є наявність фактичних даних, які вказують на те, що особа з наявним статусом підозрюваної особи в розумінні положень ст. 42 КПК України переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошена у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Проте доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перебування підозрюваного ОСОБА_1 на час зверненням із клопотанням у міжнародному розшуку у вказаному кримінальному провадженні, матеріали клопотання не містять, а тому і відсутні підстави для звернення з вказаним клопотанням».

З незалежних від органів досудового розслідування України обставин Інтерпол відмовляє у задоволенні запитів про оголошення у міжнародний розшук осіб, мотивуючи здебільшого такі свої рішення наявністю ознак політичного переслідування.

Проблему прокоментував Голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський. За його словами, розшук злочинця Інтерполом не може бути застосований як підстава для заочного розслідування. На це звертають увагу представники міжнародних організацій. Вони зауважують, що оголошувати в розшук людину треба для того, щоб її дійсно розшукати, а не для того, щоб розпочати процедуру спеціального досудового розслідування. Саме спроби розпочати останнє дуже часто стає підставою для відмови оголошення в розшук Інтерполом.

Депутати планують змінити законодавство, щоб запобігти уникненню відповідальності злочинцями

Депутати вважають, що практика застосування інститутів «спеціального досудового розслідування» та «спеціального судового провадження» засвідчила наявність норм кримінального процесуального законодавства, які певною мірою перешкоджають у забезпеченні невідворотності покарання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та переховуються поза межами України чи на тимчасово окупованій території України.

Для вирішення цієї проблеми у Верховну Раду направили законопроект «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв’язку із здійсненням спеціального досудового розслідування» (реєстр. № 2164 від 20.09.2019 р.).

Законопроект покликаний визначити порядок спеціального досудового розслідування та судового розгляду щодо кримінальних проваджень, які вчинялися на тимчасово окупованих територіях.

Немає можливості притягнути до відповідальності злочинців, що перебувають на цих територіях, тому їх судитимуть заочно.

Денис Монастирський пояснив, що мова йде не про всі злочини, а про чітко визначений їх перелік. Насамперед, це злочини проти особи. Ця ідея вже близько 5 років обговорюється в парламенті. Комітет підтримав цей законопроект, і найближчим часом його повинна розглянути Верховна Рада.

Пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

1. Визначити дві підстави для оголошення розшуку підозрюваного (зміни до ст. 281):

1) якщо «місцезнаходження підозрюваного невідоме»;

2) якщо «підозрюваний ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за умови його належного повідомлення про такий виклик та існують обґрунтовані підстави вважати, що він виїхав та/або перебуває в іншій країні або на тимчасово окупованих територіях України».

2. Визначити можливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його обрання за відсутності підозрюваного, обвинуваченого у разі наявності постанови про його розшук з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України (зміни до ст. 193).

3. Визначити, що у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого у разі наявності постанови про його розшук з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України, строк дії ухвали не зазначається та розмір застави не визначається.

4. Визначити підставами для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження (зміни до ст. ст. 139, 297-1, 323):

«- ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду;

- винесення постанови про оголошення підозрюваного, обвинуваченого у розшук з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України».

5. Визначити, що у клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування, серед іншого зазначаються відомості (зміни до ст. 297-2):

«- про наявність постанови про оголошення розшуку підозрюваного з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 281 цього Кодексу;

- щодо ухилення підозрюваного від явки на виклик слідчого, прокурора чи суду за умови його належного повідомлення про такий виклик та наявності достатніх даних про його виїзд та/або перебування в іншій країні чи на тимчасово окупованих територіях України».

6. У зв’язку початком операції Об'єднаних сил на виконання Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у відповідних статтях КПК слова «антитерористичної операції» доповнити словами «чи операції Об’єднаних сил».

7. Викласти у новій редакції абзац восьмий пункту 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення». Зокрема, поряд із вже існуючою нормою про можливість завершення за правилами вказаного пункту кримінальних проваджень, які вже передані до суду, пропонується передбачити можливість завершити кримінальні провадження, у яких були винесені ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування, проте вони ще не були передані до суду.

Зауваження ГНЕУ до законопроекту

Проти законопроекту виступило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, яке у своєму висновку зазначило, що законопроект потребує доопрацювання, оскільки запропоновані ним зміни до КПК містять корупційні ризики.

Критику ГНЕУ викликала, перш за все, відмова від формулювання «оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук» (стаття 139 КПК про наслідки неприбуття на виклик підозрюваним, обвинуваченим) із заміною його формулюванням «розшук з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 281 цього Кодексу».

При цьому в пункті 2 частини першої статті 281 КПК (у редакції проекту) йдеться про оголошення розшуку підозрюваного з тієї підставі, що він ухиляється від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду та існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний виїхав до іншої країни або до тимчасово окупованих територій України.

На думку Головного управління, запропонований у таких змінах підхід дозволить у будь-якому «потрібному» кримінальному провадженні провести спеціальне досудове розслідування чи спеціальне судове провадження без участі і навіть без відома підозрюваного, обвинуваченого (наприклад, шляхом його оголошення у державний розшук) за відсутності реальних підстав для цього.

Адже під «обґрунтованими підставами», про які йдеться у законопроекті, можна, внаслідок невизначеності цього поняття, розуміти, зокрема, й факти, які насправді не підтверджують знаходження підозрюваного чи обвинуваченого за межами України. В цьому сенсі оголошення підозрюваного у міждержавний чи міжнародний розшук є певною гарантією законності та обґрунтованості процедури спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, від якої небажано відмовлятись.

Запропоноване у проекті формулювання «обґрунтовані підстави вважати» є оціночним поняттям, яке, принаймні, у даному випадку дає надто широкі можливості для довільного тлумачення.

Крім того, ГНЕУ вважає, що питання про «обґрунтованість» підстав для здійснення спеціального досудового розслідування в будь-якому разі має вирішуватись слідчим суддею, який повинен мати право відмовити у клопотанні, якщо відповідні «підстави» не видаються йому «обґрунтованими».

ГНЕУ також висловило думку, що відсутність в процесуальному законі норми про необхідність підтвердження факту оголошення підозрюваного у міждержавний та/або міжнародний розшук при вирішенні питання щодо здійснення спеціального досудового розслідування створить підґрунтя для порушення прав підозрюваного у кримінальному провадженні.

Доповнення проекту імперативним приписом про те, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, обвинуваченого у разі наявності постанови про оголошення його у розшук з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 281 цього Кодексу, розмір застави не визначається (див. абзац 2 частини четвертої статті 183 КПК в редакції проекту). Управління вважає зайвим, як таке що не несе додаткового змістовного навантаження, а лише ускладнює сприйняття чинних норм КПК.

По-перше, особа не може виконати певні вимоги у тому разі, коли вона про них не знає.

По-друге, навряд чи інша особа (заставодавець) буде вносити заставу, наперед знаючи, що підозрюваний, обвинувачений порушує покладені на нього обов’язки. Відтак є очевидним, що у разі оголошення особи у розшук застава їй не визначається.

Проте Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді України в першому читанні прийняти законопроект за основу.

Раніше депутати анонсували реформу Фонду соціального страхування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.