Коли є і проступок, і злочин: як суди застосовують закон про кримінальні проступки

Як відомо, з 1 липня 2020 року набув чинності закон про кримінальні проступки (Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018).

Відповідно в судах повертають кримінальні провадження не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду прокурорам для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК (Особливості досудового розслідування кримінальних проступків).

Це передбачено п. 5 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення даного Закону, відповідно до якого обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Як свідчить Реєстр судових рішень, таких ухвал чимало (як і вироків із застосуванням нового закону про кримінальні проступки). Втім, у прокурорів виникають деякі питання, зокрема у випадках, коли особу притягають до відповідальності за декількома статтями, одні з яких визначені як злочин, а інші тепер є кримінальним проступком.

Коли є і проступок, і злочин

Так, до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 надійшов обвинувальний акт та додатки стосовно особи, яка обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст.313, ч.1 ст.311, ч.1 ст.317 КК (справа №932/5077/20).

Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту до органу досудового розслідування, у зв`язку з набранням законної сили законом про кримінальні проступки, та заявив клопотання вирішити питання про об`єднання в одному кримінальному провадженні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309, ч.1 ст.313, ч.1 ст.317 КК, та проступку, передбаченого ч.1 ст.311 КК.

Захисник заперечувала проти клопотання прокурора та просила повернути обвинувальний акт, у зв`язку з набранням законної сили законом про кримінальні проступки. Обвинувачена особа підтримала клопотання захисника.

Суд вирішив клопотання прокурора залишити без задоволення, клопотання сторони захисту задовольнити та обвинувальний акт повернути прокурору з наступних підстав.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон про кримінальні проступки (далі – Закон). Відповідно вищевказаного Закону, діяння вчинені особою, передбачені ч.2 ст.309, ч.1 ст.313, ч.1 ст.317 КК, є кримінальними правопорушеннями, а діяння за ч.1 ст.311 КК, є кримінальним проступком. Згідно ст. 217 КПК передбачено,що не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

В підпункті 3 п. 4 р. 2 Закону зазначено, що у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 КПК, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 КПК. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 5 п. 4 р. 2 Закону визначено, що обвинувальні акти, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що обвинувальний акт надійшов до суду 5 травня 2020 року та містить злочин, що визначений як кримінальний проступок, обвинувальний акт не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступків та злочинів входить відповідно п.п.3 п.4 розділу 2 Закону до компетенції органів досудового розслідування, суд вважає необхідним клопотання прокурора залишити без задоволення, клопотання захисника задовольнити та обвинувальний акт повернути прокурору.

Інший приклад — справа №461/3049/18. 

26 квітня 2018 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення особи у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 27 квітня 2018 року призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 09.12.2019 особу оголошено у розшук, надано дозвіл на затримання обвинуваченого та зупинено судове провадження до його розшуку. Строк дії ухвали, до 09.06.2020 року. Ухвалою суду від 15 липня 2020 року відновлено кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заперечив щодо повернення обвинувального акту, посилаючись на відсутність правового регулювання повернення обвинувальних актів відповідно до закону про кримінальні проступки.

Суд вважав за можливе розглянути питання про повернення обвинувального акту прокурору у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону у відсутності обвинуваченого, який з 15.06.2020 р. перебуває у розшуку і на даний час місце його перебування невідоме, що виключає можливість його виклику в судове засідання. Окрім того, даним законодавчим актом не передбачається обов`язкова участь особи обвинуваченого при вирішенні питання про повернення обвинувального акту у зв`язку із спрощенням досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, яке інкримінується по ч.3 ст.357 КК України, яке з 01.07.2020 набуло правового статусу кримінального проступку. Кримінальний проступок - це закріплений в законі України про кримінальні проступки, діяння, за які не встановлене позбавлення волі і яке не тягне за особою утворення для засудженого стану судимості, відтак, не погіршує його процесуального становища, відповідає загальним засадам кримінального провадження та не порушує прав та інтересів такої особи.

Заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд вважав, що обвинувальний акт слід повернутий прокурору з наступних підстав.

01.07.2020 року набрав чинності Закон, яким врегульовано особливості досудового розслідування кримінальних проступків та їх судового розгляду.

Відповідно до ст.11 КК України (в редакції Закону №2617-VIII), кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Статтею 12 КК України (в редакції Закону №2617-VIII) визначено класифікацію кримінальних правопорушень.

Так, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Особа обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України.

Частиною 1 ст. 357 КК передбачена відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, яке карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, - карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк (ч.2 ст. 185 КК України).

Таким чином, інкриміноване особі кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, відповідно до ст.12 КК України (в редакції Закону №2617- VIII) визначено як кримінальний проступок щодо якого передбачено особливий порядок здійснення досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно п.5 абзацу 4 Розділу II Закону обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Судом постановлено на обговорення питання про повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор проти повернення обвинувального акта заперечив вказавши, що має місце сукупність злочинів вчинених однією і тією ж особою, а тому на його думку, підстав для повернення обвинувального акту немає.

Суд вважає за можливе розглянути питання про повернення обвинувального акту прокурору у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону у відсутності обвинуваченого , який з 2018 р. перебуває у розшуку і на даний час місце його перебування невідоме, що виключає можливість його виклику в судове засідання. Окрім того, даним законодавчим актом не передбачається обов`язкова участь особи обвинуваченого при вирішенні питання про повернення обвинувального акту у зв`язку із спрощенням досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, яке інкримінується по ч.1 ст.357 КК України яке з 01.07.2020р. набуло правового статусу кримінального проступку.

Частиною 1 ст.334 КПК, передбачено, що матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються (ч.2 ст.217 КПК України, в редакції Закону №2617-VIII).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Зважаючи на наведене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України слід повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України та подальшого вирішення питання про можливість об`єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину інкримінованого особі .

Згідно п.3 абзацу 4 Розділу II Закону, у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, слід відзначити, що процедури судового розгляду щодо злочину і кримінального проступку, відповідно до положень КПК України, мають істотні розбіжності і регламентовані різними главами КПК України.

Таким чином, вищенаведені положення свідчать про те, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року містить імперативну норму щодо обов`язку суду повернути прокурору обвинувальний акт для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду.

Більше того, положення КПК України та Закону №2617-VIII не наділяють суд правом вирішувати питання об`єднання в одне провадження чи роз`єднання у різні провадження щодо кримінального проступку та щодо злочину у справах обвинувальні акти в яких скеровані до суду, але не призначені до судового розгляду станом на 01.07.2020 року і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а у подальшому прийняття одного з рішень, відповідно до вищеописаної процедури встановленої у наведених вище положеннях.

Аналіз положень Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року свідчить про те, що він спрямований на гуманізацію кримінальної відповідальності шляхом перегляду міри покарань за вчинення окремих кримінальних правопорушень, а також має на меті встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та зменшення навантаження на слідчих органів досудового розслідування, а також спрощення процедури судового розгляду.

Згідно положень ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Таким чином, наведені положення КПК України, зокрема ст.28 КПК України, покладають на учасників процесу та суд обов`язок вжити дієві заходи задля забезпечення дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне виконання процесуальних обов`язків сторонами кримінального провадження. При цьому, наведені положення у сукупності з тим, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року спрямований, серед іншого, на встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та спрощення процедури судового розгляду, свідчать про те, що суд повинен вжити заходів для дотримання процедури судового розгляду обвинувального акту щодо проступку максимально швидко, а учасники процесу, в тому числі прокурор, повинні своєю процесуальною поведінкою сприяти швидкому та ефективному проведенню розгляду, з дотриманням відповідної процедури.

Пункт 5 абзацу 4 Розділу II Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року не містить положень щодо визначення вимог до процедури повернення обвинувального акту, зокрема не містить вимог щодо вирішення даного питання у судовому засіданні чи без виклику сторін, не покладає на суд обов`язок виносити дане питання на обговорення або заслуховування думки учасників процесу з цього питання, тощо. З наведеного суд приходить до висновку, що законодавець визначаючи процедуру повернення обвинувального акту щодо кримінального проступку, наділив суд повноваженнями виконати вищенаведену імперативну вимогу у максимально швидкий (розумний) строк, що повністю кореспондується з тим, що, як вже було зазначено вище, Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року спрямований, серед іншого, на встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та спрощення процедури судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Аналогічно, в іншій справі Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області також вирішив повернути матеріали прокурору, вказавши, що положення підпункту 5 пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону про кримінальні проступки є імперативним та безальтернативним.

«Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Згідно п.3 абзацу 4 Розділу ІІ Закону № 2617-VII, у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, процедури судового розгляду щодо злочину і кримінального проступку, відповідно до положень КПК України, мають істотні розбіжності і регламентовані різними главами КПК України.

Отже, вказане вище свідчить про те, що Закон № 2617-VIII містить імперативну норму щодо обов`язку суду повернути прокурору обвинувальний акт для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду.

Положення КПК України та Закону № 2617-VIII не наділяють суд правом вирішувати питання об`єднання в одне провадження чи роз`єднання у різні провадження щодо кримінального проступку та щодо злочину у справах, обвинувальні акти в яких скеровані до суду, але не призначені до судового розгляду станом на 01.07.2020 року, і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а у подальшому прийняття одного з рішень, відповідно до вищеописаної процедури встановленої у наведених вище положеннях.

Аналіз положень Закону № 2617-VIII свідчить про те, що він спрямований на гуманізацію кримінальної відповідальності шляхом перегляду міри покарань за вчинення окремих кримінальних правопорушень, а також має на меті встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та зменшення навантаження на слідчих органів досудового розслідування, а також спрощення процедури судового розгляду», — зазначив суд. 

Подібні рішення судів є в багатьох інших випадках (справа № 458/268/20, справа № 671/1055/20 тощо).

Коли оголошено в розшук

16 березня 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва з Київської місцевої прокуратури №10 надійшов обвинувальний акт з відповідними додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року обвинуваченого оголошено в розшук, проведення якого доручено співробітникам Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві, а судове провадження зупинено до розшуку останнього.

Разом з цим, 01 липня 2020 року набув чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень".

Відповідно до п. 5 Перехідних положень зазначеного вище Закону, обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Враховуючи, що злочини у зв`язку з вчиненням яких здійснюється кримінальне провадження відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" визначені у якості кримінальних проступків, беручи до уваги що кримінальний акт у зазначеному кримінальному провадженні на момент набрання чинності зазначеним вище законом до судового розгляду призначено не було, суд вважає за необхідне відновити провадження у справі для вирішення питання про повернення обвинувального акту прокурору для вирішення питання про його внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно, суд відновив провадження та призначив судовий розгляд (Справа № 761/9618/18).

Клопотання про розгляд у спрощеному провадженні

Суди також звертаються увагу на оформлення обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні.

Так, 08.07.2020 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.06.2020 року відносно особи за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

«Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , а саме за ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції ЗУ № 835-У111 від 26.11.2015року) відноситься до кримінальних проступків (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018р), а тому обвинувальний акт направляється до суду з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

Разом з тим, в порушення зазначених вимог, письмова заява підозрюваного щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні , складена у відсутності захисника.

Окрім того, письмова заява потерпілої від 06.07.2020року не містить в собі  згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

За таких обставин вважаю, що обвинувальний акт з додатками слід повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України», — зазначив суд. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.