ВС роз’яснив, з яких підстав боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис

Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріусу.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 320/7932/16-ц.

Обставини справи

У грудні 2016 року особа звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 29 лютого 2016 року за заявою ПАТ КБ приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, укладеним між нею та закритим акціонерним товариством комерційним банком, правонаступником якого є ПАТ КБ, у розмірі 184, 990 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 104 248, 00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 71 933,33 грн і штрафу у розмірі 8 809,07 грн, та виплати, пов’язані зі вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн, а всього 186 690,40 грн. Строк, за який проводиться стягнення, - три роки вісім місяців десять днів, а саме з 21 травня 2012 року до 31 січня 2016 року.

Вказувала, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу не було необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а також нотаріусом не було дотримані вимоги законодавства, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого було порушено її право на добровільне виконання вимог банку.

На підставі вказаного просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення з неї на користь ПАТ КБ грошових коштів у загальному розмірі 186 690,40 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач отримала вимогу ПАТ КБ про необхідність погашення боргу, яку не виконала, а нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тому вона правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, вчинила виконавчий напис і стягнула заборгованість за кредитним договором.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими  стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати  та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.  Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права в судовому порядку, може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

ВС звернув увагу, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

У справі, що переглядалась, в обґрунтування позову позивач посилалася, зокрема, на те, що вимоги ПАТ КБ, зазначені у заяві про вчинення виконавчого напису неправомірні. Зокрема, позивач не погоджувалася з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, зі строком їх нарахування. Крім того вказувала, що всупереч статті 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, такі доводи позивача щодо неправильного розрахунку розміру процентів за користування кредитом, який був поданий ПАТ КБ  нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що доводи щодо неправильного розрахунку розміру процентів за користування кредитом, який був поданий ПАТ КБ нотаріусу  для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи.

Постановою Верховного Суду  постанову Апеляційного суду Запорізької області скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо присвоєння об’єкту нерухомого майна поштової адреси.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.