Місце проживання дитини будуть визначати в безспірному порядку: законопроект

Депутати внесли законопроект № 4154 від 25.09.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення місця проживання дитини в безспірному порядку».

Метою законопроекту є вдосконалення законодавчого механізму визначення місця проживання дитини шляхом надання можливості батькам звертатися до суду для такого визначення у безспірному порядку.

Основні положення законопроекту

Законопроектом передбачені зміни до Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Так, зокрема, пропонується:

• розширити перелік справ, що розглядаються судами в порядку окремого провадження, доповнити його справами про визначення місця проживання дитини в безспірному порядку;

• передбачити можливість в разі відсутності спору між батьками про місце проживання дитини звернутись до суду у порядку окремого провадження із спільною заявою;

• спростити дану процедуру за наявності нотаріально посвідченого договору між батьками в разі звернення обох батьків зі спільною заявою надати можливість проводити розгляд справи без виклику учасників справи;

• встановити строк для розгляду справ даної категорії не більше двох місяців;

• встановити, що відсутність спору про місце проживання дитини не є перешкодою для розгляду відкритої справи в порядку позовного провадження та ухвалення судом рішення. 

Нардепи впевнені, що оскільки запропонована процедура є порівняно простою, а розгляд справ є невисокої складності, то внаслідок її запровадження не буде спричинено значного навантаження на суди.

Для чого це потрібно

Сімейним кодексом України врегульовано процедуру визначення місця проживання дитини державними органами (зокрема судом) лише в разі наявності спору між батьками.

Офіційної процедури визначення місця проживання дитини в разі відсутності спору із залученням державного апарату не існує. В разі якщо спір між батьками відсутній, місце проживання дитини визначається за згодою батьків, тобто в договірному порядку.

Діти, чиє місце проживання визначене за згодою батьків (в усній або письмовій формі), позбавлені ряду привілеїв, які мають діти, чиє місце проживання визначене судом.

Зокрема, наприклад, це стосується можливості виїзду за межі України без згоди того із батьків, хто проживає окремо, в порядку, передбаченому ст. 157 Сімейного кодексу України.

На практиці наявність у того із батьків, з ким проживає дитина, навіть нотаріально посвідченого договору про визначення місце проживання дитини разом із ним, у ряді випадків є недостатньою правовою підставою для певних правових дій (наприклад, для оперативно-розшукових заходів), натомість рішення суду не викликає сумнівів у необхідності його виконання. Усної домовленості між батьками недостатньо для негайного відібрання дитини та повернення за постійним місцем проживання, що породжує випадки т.з. сімейного кіднепінгу.

Крім того, наявна прогалина у законодавстві надає можливість для процесуального зловживання правами. Непоодинокими є випадки під час розгляду позову про визначення місця проживання дитини, коли сторона відповідача (того із батьків, хто проживає окремо) заявляє у суді про відсутність спору з цього питання, а суд на цій підставі закриває провадження у справі. У таких випадках діти фактично залишаються із невизначеним офіційно місцем проживання, а законодавчі шляхи для виправлення ситуації – відсутні. 

Місце проживання певної кількості дітей, чиї батьки дійсно не мають спору щодо цього питання, не може бути визначене судом за відсутності формальної процедури. Тому їхнє місце проживання залишається невизначеним або обсяг їхніх прав та законних інтересів є усіченим порівняно із дітьми, чиї батьки вирішили спір про місце проживання у суді.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, що обмеження участі особи в азартних іграх буде розглядатися судами в  окремому провадженні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.