Судді КСУ vs НАЗК: суд не знайшов конфлікту інтересів

11:09, 13 апреля 2021
Суд закрив провадження щодо суддів Конституційного Суду Ігоря Сліденка та Ірини Завгородньої за протоколами НАЗК.
Судді КСУ vs НАЗК: суд не знайшов конфлікту інтересів

Голосіївський районний суд міста Києва 25 березня та 12 квітня 2021 року виніс рішення у справах щодо суддів Конституційного Суду Ігоря Сліденка та Ірини Завгородньої за протоколами, складеними головою Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександром Новіковим.

Провадження у справах про притягнення суддів КСУ  до адміністративної відповідальності було вирішено закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Як відомо, 1 лютого 2021 року голова НАЗК Олександр Новіков склав 2 адміністративні протоколи щодо суддів КСУ Ігоря Сліденка та Ірини Завгородньої.

На думку НАЗК, у діях суддів був конфлікт інтересів, який стосувався ухвалення рішення КСУ щодо е-декларування. Зокрема, НАЗК вважало, що в деклараціях судді Ірини Завгородньої за 2018 та 2019 роки мали місце недостовірні відомості на понад 600 тис. грн, тобто, ознаки кримінального порушення за ст. 366–1 Кримінального кодексу України, яку КСУ своїм рішенням визнав неконституційною.

Крім того, НАЗК пред’являло судді Ігорю Сліденко те, що він невчасно подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Нагадаємо, що сам Ігор Сліденко в ексклюзивному інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» зазначав, що «починаючи десь з початку 2020 року, НАЗК та його керівник почали чинити системний тиск на суддів КСУ».

«З часом цей тиск тільки наростав. Без будь-яких обґрунтувань одночасно почалися перевірки електронних декларацій усіх суддів КСУ. Особисто мою декларацію за 2018 рік чомусь повністю перевіряли двічі. Без будь-яких пояснень. Потім відносно суддів КСУ були складені кілька протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема і щодо мене», - зауважував він.

Додамо, що 14 квітня о 14:00 відбудеться засідання. Голосіївський районний суд міста Києва також розгляне адміністративні протоколи щодо відстороненого судді КСУ Олександра Тупицького, складені Головою НАЗК Олександром Новіковим.

Нижче наводимо текст постанови суду стосовно судді КСУ Ірини Завгородньої.

Справа № 752/5194/21

Провадження №: 3/752/3351/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.03.2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши матеріали у справі про адміністративні правопорушення, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, судді Конституційного Суду України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, а також адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

за участю прокурора - Прокопова О.Е.,

особи, стосовно якої складений протокол - ОСОБА_1,

захисника - Лисака О.М.,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли матеріали протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення № 42-01/1/21 від 01.02.2021 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обіймаючи посаду судді Конституційного Суду України, вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: подала завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2018 pік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 615 422,50 грн. Зокрема, на підставі доручення заступника Голови Національного агентства від 26.05.2020 № 100/336/20 головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2 проведено повну перевірку декларації, яка згідно з вимогами абз. 1, 2 ч. 1 ст. 50 Закону «Про запобігання корупції» (в редакції, що діяла на дату проведення повної перевірки декларації) полягала у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів. Перевіркою встановлено недостовірність внесених відомостей на загальну суму 615 384,00 грн. Так, у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування не зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02.06.2012 року (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України. Положеннями ч. 4 ст. 172-6 КУпАП передбачено притягнення особи до адміністративної відповідальності за внесення до декларації недостовірних відомостей на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року становив 1921,00 гривню. Згідно з листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.01.2021 року № 1134-21 вартість вказаного автомобіля станом на 02.06.2012 року становить 615 422,50 грн. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2018 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 615 422,50 грн, чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону «Про запобігання корупції».

Також 23.02.2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надійшли матеріали протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення № 30-19/1 від 01.02.2021 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обіймаючи посаду судді Конституційного Суду України, перебуваючи у приміщенні Конституційного Суду України за адресою: вул. Жилянська, б. 14, м. Київ, 01033, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, взяла участь в ухваленні Великою палатою Конституційного Суду України рішення № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20), чим порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Так, на підставі доручення заступника Голови Національного агентства від 26.05.2020 року № 100/336/20 Національним агентством проводились повні перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2018 та 2019 роки. За результатами зазначеної повної перевірки декларації уповноваженою особою Національного агентства складено довідку від 07.10.2020 року від № 322/20, у якій констатовано відображення ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої за 2018 рік, недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Отже, уповноважена особа Національного агентства за результатами повної перевірки декларації виявила ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, вчиненого ОСОБА_1. На підставі обґрунтованого висновку, надісланого листом від 07.10.2020 року № 42-01/53915/20 Національним антикорупційним бюро України 07.10.2020 року розпочато кримінальне провадження № 52020000000000622 із попередньою правовою кваліфікацією за ст. 366-1 КК України. У конституційному поданні, на підставі якого Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі № 1-24/2020 (393/20), серед іншого висловлено сумніви щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 366-1 КК України та запропоновано визнати її неконституційною. З огляду на це приватним інтересом ОСОБА_1 було ухвалення Конституційним Судом України такого рішення у справі № 1-24/2020 (393/20), яке б визнавало неконституційною ст. 366-1 КК України, чим робило б неможливим її притягнення до кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації. 27.10.2020 року Конституційним Судом України було прийнято рішення № 13-р/2020 за участі ОСОБА_1, наслідком прийняття якого стало задоволення приватного інтересу ОСОБА_1: закриття детективами Національного антикорупційного бюро України кримінального провадження № 52020000000000622 за ознаками вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України (постанова детектива Національного антикорупційного бюро України від 17.11.2020 року). З огляду на положення ст. 60 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддя Конституційного Суду України, в якого наявний конфлікт інтересів, не може брати участі у прийнятті рішень у питаннях, щодо яких у нього наявний конфлікт інтересів. За таких обставин демонстрацією неупередженості судді є інформування Конституційного Суду України про конфлікт інтересів та самовідвід. Зазначених дій суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 27.10.2020 року, тобто в день прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 1-24/2020 (393/20), вчинено не було. Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 року прийнято за участі ОСОБА_1, яка голосувала за його прийняття у тій редакції, що задовольняла її приватний інтерес. Окрему думку до цього рішення ОСОБА_1 не викладала.

Зазначені справи про адміністративні правопорушення були об`єднані судом в одне провадження.

У судовому засіданні прокурор Офісу Генерального прокурора Прокопов О.Е. вказав про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, призначити стягнення у вигляді мінімального штрафу.

ОСОБА_1 та її представник Лисак О.М. не визнали наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та просили закрити провадження у справі з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення.

Зокрема, ОСОБА_1 з приводу обставин, що стали підставою для складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, у судовому засіданні пояснила, що перевірку декларації особи, за наслідком якої складено протокол про адміністративне правопорушення, було здійснено з істотним порушенням вимог законодавства щодо порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 15.04.2020 року № 144/20 (далі - Порядку). В ході проведення перевірки НАЗК направило їй запит «Про надання пояснень та документів» від 30.09.2020 року. Із тексту запиту ОСОБА_1 стало відомо, що строки повної перевірки декларацій за 2018, 2019 роки з 24.09.2020 року продовжено на 60 календарних днів. Запит НАЗК від 30.09.2020 року вона отримала 06.10.2020 року, тобто строк для надання пояснень та підтвердних документів спливав 20.10.2020 року (не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного запиту). Проте, не дочекавшись пояснень та підтвердних документів, НАЗК в порушення абзацу 1 пункту 9 та абзацу 3 пункту 17 розділу III Порядку, передчасно - 07.10.2020 року складено та підписано Довідку за результатами проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік.

Вказувала, що в ході перевірки не було досліджено всіх обставин та не враховано поданих нею пояснень. Зокрема в поясненнях на запит НАЗК ОСОБА_1 повідомляла, що автомобіль LAND ROVER з ідентифікаційним номером НОМЕР_1, вибув із фактичного володіння та користування її чоловіка ОСОБА_3 (як власника) у зв`язку із незаконними діями третіх осіб (викраденням), та надала повідомлення про початок досудового розслідування від 26.09.2014 року. Про факт незаконного заволодіння транспортним засобом НАЗК було обізнано, що вбачається з долученої копії повідомлення заступника начальника СВ ВП № З Шевченківського УПГУНП у м. Києві від 07.10.2020 року, в якому міститься інформація про матеріали кримінального провадження, внесеного 26.09.2014 року до ЄРДР за № 12014100100010364 за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом та оголошення його у розшук. Крім того, вона повідомляла НАЗК, що після викрадення транспортного засобу, який був застрахований, було складено відповідні страхові акти, отримано належні страхові виплати та укладено нотаріально посвідчений договір про відмову страхувальника від своїх прав на застраховане майно, за положеннями якого у разі, якщо автомобіль буде знайдений, він перейде у власність страхової компанії. Зазначила, що наскільки їй відомо, каналами Інтерполу транспортний засіб був відшуканий за межами України, а видача довіреностей від 18.08.2017 року та 04.07.2019 року, зі слів чоловіка, була пов`язана з необхідністю повернення автомобіля та забезпечення подальшого переходу у власність страхової компанії. Оскільки ці відомості їй були відомі зі слів чоловіка, задля достовірного з`ясування вказаних обставин, вона запропонувала звернутися до чоловіка та страхової компанії, проте НАЗК із відповідними запитами не зверталось.

Крім того, Інформація про укладення між чоловіком ОСОБА_1 та страховою компанією нотаріально посвідченого договору про відмову страхувальника від своїх прав на застраховане майно (викрадене авто) могла бути отримана НАЗК у законний спосіб шляхом направлення відповідного запиту до органів нотаріату, проте дій щодо отримання вказаної інформації НАЗК вчинено не було.

Також пояснювала, що при заповненні щорічної декларації за 2018 рік, ОСОБА_1 були внесені відомості, які надав їй чоловік, а обов`язку у неї, як суб`єкта декларування, перевіряти інформацію, надану членом сім`ї, не передбачено, а тому умисел на внесення недостовірної інформації у декларацію відсутній, що виключає подію і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 с. 172-6 КУпАП. Звертала увагу і на те, що надані НАЗК листи Київського науково-дослідного інституту про вартість транспортного засобу не є джерелом доказування в розумінні положень Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для встановлення розміру незадекларованого майна НАЗК мало би ініціювати проведення автотоварознавчої або транспортно-товарознавчої експертизи та підтвердити розмір незадекларованого майна відповідним висновком експерта, який є доказом у розумінні КУпАП.

Додатково наголошувала, що положення статті 172-6 КУпАП зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1074-ІХ від 04.12.2020 року, не могли бути застосовані (не мають зворотної дії у часі). Так, довідкою від 07.10.2020 року № 322/20, складеної за результатами проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік уповноваженою особою Національного агентства, констатовано подання недостовірної (на думку НАЗК) інформації. Проте редакція ст. 172-6 КУпАП на вказану дату передбачала, що відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Водночас підвищення порогу з 250 до 500 прожиткових мінімумів для настання відповідальності за ст. 172-6 КУпАП відбулось після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 04.12.2020 року № 1074-ІХ. Тобто, у НАЗК були відсутні підстави для висновку про наявність порушення ОСОБА_1 вимог ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 з приводу обставин, що стали підставою для складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, пояснила, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься жодних доказів щодо вчинення нею дій в умовах реального конфлікту інтересів при розгляді та ухваленні рішення у справі № 1-24/2020.

Зокрема, НАЗК в межах одного дня 07.10.2020 року, в порушення абзацу 1 пункту 9 та абзацу 3 пункту 17 розділу III Порядку, передчасно завершило перевірку її декларації за 2018 рік та склало Довідку №322/20 з обґрунтованим висновком щодо встановлення в її діях ознак кримінального правопорушення. Цього ж дня, 07.10.2020 року, листом № 42-01/53915/20 НАЗК направило до Національного антикорупційного бюро України обґрунтований висновок для вирішення питання про відкриття кримінального провадження стосовно неї. Наслідком вказаних дій НАЗК було невідкладне відкриття кримінального провадження, за ст. 366-1 Кримінального кодексу України, конституційність якої була предметом розгляду Конституційним Судом України наступного дня (08.10.2020 року). На думку ОСОБА_1, наведені обставини в сукупності свідчать, що НАЗК цілеспрямовано та переслідуючи власні цілі, створило імітацію наявності у неї конфлікту інтересів на час розгляду Конституційним Судом України справи № 1-24/2020 (393/20).

Зауважувала ОСОБА_1 на тому, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності суддів Конституційного Суду України визначаються законом, який регулює їх статус. Так, у разі наявності у судді Конституційного Суду реального чи потенційного конфлікту інтересів він повинен протягом одного робочого дня письмово поінформувати про це Суд та заявити самовідвід (ч. 2 ст. 60), що нею, з метою уникнення сумнівів у компетентних органів щодо забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду цієї справи, а також реального чи потенційного конфлікту інтересів, 06.10.2020 року і було зроблено відразу після отримання запиту НАЗК від 30.09.2021 року «Про надання пояснень та документів». Велика палата Конституційного Суду України ухвалою від 07.10.2020 року № 58-у/2020 відмовила у задоволенні її заяви про самовідвід у вказаній справі.

Окрім того, на відкритій частині пленарного засідання 08.10.2020 року під час розгляду Великою палатою Конституційного Суду України справи № 1-24/2020 (393/20) Представником Президента України в Конституційному Суді Веніславським Ф.В. було подано заяву щодо відводу ОСОБА_1 у справі № 1-24/2020 (393/20). Підставою подання заяви про відвід було те, що за результатом проведення повної перевірки декларації НАЗК виявило недостовірні відомості в декларації в розмірі 615,3 тис. грн, за фактом чого Національним антикорупційним бюро України було зареєстровано кримінальне провадження за ст. 36-1 КК України. За результатами розгляду зазначеної заяви Велика палата Конституційного Суду України ухвалою від 08.10.2020 року відмовила у задоволенні заяви про відвід від розгляду справи № 1-24/2020 (393/20).

Таким чином, питання наявності або відсутності у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів під час розгляду справи № 1-24/2020 (393/20) було предметом колегіального розгляду Суддями Великої палати Конституційного Суду України під час розгляду її заяви про самовідвід та відповідної заяви представника Президента України в Конституційному Суді України про відвід.

Підсумовуючи, ОСОБА_1 зазначає, що внесення Національним антикорупційним бюро України відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду справи № 1-24/2020 (393/20).

Суд, заслухавши ОСОБА_1 та її представника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.09.2018 року №2574-VІІІ ОСОБА_1 призначено суддею Конституційного Суду України (Т. 1, а.с.14). 24.09.2018 року ОСОБА_1 складено присягу судді (Т.1 а.с. 17).

Суб`єкти, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», визначені статтею 3 цього Закону.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини 1 зазначеної статті до суб`єктів корупційних та пов`язаних із корупцією правопорушень, належать судді Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 є суб`єктом, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Пунктом 3 частини 1 статті 46 вказаного закону у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свій обов`язок з подання декларації виконала 13.03.2019 року (Т.2, а.с. 8-13), проте, повною перевіркою НАЗК встановлено недостовірність внесених відомостей на загальну суму 615 384,00 грн, про що 07.10.2020 року уповноваженою особою складено Довідку № 322/20 (Т.2, а.с. 14-19).

Крім того, за результатами повної перевірки декларації ОСОБА_1 07.10.2020 року складений Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, відповідно до якого встановлено, що суб`єкт декларування у декларації за 2018 рік не зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02.06.2012 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України. При цьому, згідно з вказаним висновком, суб`єкт декларування, не заперечуючи факту наявності на праві власності у члена сім`ї (чоловіка) вказаного автомобіля, пояснив, що відомості щодо нього не зазначалися у деклараціях у зв`язку з незаконним заволодінням вказаним транспортним засобом іншою особою та фактичним позбавленням члена сім`ї (чоловіка) правомочностей володіння, користування та розпорядженням ним. Разом з тим член сім`ї (чоловік) 18.08.2017 року та 24.07.2019 року видав довіреності на користування та розпорядження вказаним транспортним засобом. Згідно з інформацією Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.07.2020 № 9141-20 вартість вказаного автомобіля станом на 02.06.2012 рік становить 615 384,00 грн. Вказаним висновком встановлено, що у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (Т. 2, а.с. 20-23).

Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення від 07.10.2020 року був направлений до Національного антикорупційного бюро України та на підставі надісланих матеріалів 07.10.2020 року Національним антикорупційним бюро України зареєстровано кримінальне провадження № 52020000000000622 з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 366-1 Кримінального кодексу України, за фактом декларування завідомо недостовірних відомостей суб`єктом декларування на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (Т. 2, а.с. 27).

Постановою детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного        підрозділу        Національного антикорупційного бюро України від 17.11.2020 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 52020000000000622 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з визнанням неконституційними окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 року № 13-р/2020 (Т. 2, а.с. 29-31).

З огляду на положення ч. 6 ст. 38 КУпАП, у зв`язку із закриттям кримінального провадження головою НАЗК ОСОБА_4 01.02.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 42-01/1/21 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Вказаним протоколом встановлено, що суб`єкт декларування, порушуючи вимоги ст. 46 Закону, подав щорічну декларацію за 2018 рік із завідомо недостовірними відомостями, які відрізняються від достовірних на загальну суму 615 422,50 грн.

Частиною 4 статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, однією з конструктивних ознак складу вказаного адміністративного проступку є завідомо недостовірне, тобто свідоме зазначення або не зазначення суб`єктом декларування певного майна у декларації або відомостей про його вартість, які не відповідають дійсності.

У силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суб`єктивна сторона правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тоді як вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, наданими суду матеріалами має бути доведено, що особа, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, мала мету внести до декларації недостовірні відомості стосовно майна або іншого об`єкта декларування.

Водночас з пояснень ОСОБА_1, які підтверджені матеріалами справи, вбачається, що транспортний засіб Land Rover, д.н.з. НОМЕР_3, 2012 року випуску, який належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_3 з 2 червня 2012 року, було викрадено, за вказаним фактом було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100100010364 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а сам транспортний засіб оголошений в розшук (Т. 2, а.с. 53, 59).

Відповідно до Договору про відмову Страхувальника від своїх прав на застраховане майно від 14.11.2014 року ПАТ «Страхова компанія «Альянс» виплатила ОСОБА_3 суму страхового відшкодування за фактом викрадення автомобіля Land Rover, д.н.з. НОМЕР_3, а ОСОБА_3, зі свого боку, відмовився від всіх своїх прав на викрадений автомобіль (Т. 2, а.с. 175). При цьому, в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 було задекларовано отримані чоловіком доходи разом зі страховими виплатами (Т. 2, а.с. 196-204).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 01.02.2021 року про обставини викрадення належного чоловікові транспортного засобу ОСОБА_1 надавала пояснення до НАЗК. З приводу причин видачі її чоловіком довіреностей від 18.08.2017 року та 24.07.2019 року на викрадений автомобіль у судовому засіданні пояснювала, що зі слів чоловіка їй лише відомо, що для того, щоб повернути автомобіль та перереєструвати його на нового власника - у страхової компанії виникла необхідність у видачі довіреностей.

Пунктом 6 Роз`яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11 серпня 2016 року № 3, роз`яснені дії декларанта у разі відсутності інформації щодо члена сім`ї декларанта, яка повинна бути зазначена у декларації. У такому випадку у відповідних полях електронної форми декларації можливо обрати позначку «Не відомо» або «Член сім`ї не надав інформацію».

А тому слід погодитись з доводами особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, що в чинному законодавстві обов`язку у суб`єкта декларування перевіряти інформацію, надану членом сім`ї, не передбачено.

Наведене свідчить про недоведеність органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, наміру у ОСОБА_1 приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації щодо належного її чоловіку майна (транспортного засобу), що свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 30-19/1 від 01.02.2021 року інкримінується прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, обіймаючи посаду судді Конституційного Суду України, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, взяла участь в ухваленні Великою палатою Конституційного Суду України рішення № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20), чим порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Вказаним рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України за № 13-р/2020 від 27.10.2020 року, визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) стаття 366-1 Кримінального кодексу України, якою встановлювалась кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації.

Наявність приватного інтересу НАЗК обґрунтовувало тим, що за результатом проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданою суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2018 рік, було виявлено відображення суддею недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Отже, уповноважена особа Національного агентства за результатами повної перевірки декларації виявила ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, вчиненого ОСОБА_1. На підставі обґрунтованого висновку, надісланого листом від 07.10.2020 року № 42-01/53915/20, Національним антикорупційним бюро України 07.10.2020 року розпочато кримінальне провадження № 52020000000000622 із попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 366-1 КК України.

На переконання НАЗК, обов`язок ОСОБА_1 брати участь (шляхом голосування) у прийнятті Великою палатою Конституційного Суду України рішення у справі № 1-24/2020 (393/20) спричинив суперечність між її приватним інтересом (уникнути кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, внаслідок визнання неконституційною ст. 366-1 КК України) та службовими повноваженнями, під час виконання яких ОСОБА_1 згідно з ч. 1 ст. 37, ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 41 Закону зобов`язана діяти виключно в інтересах держави, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси. Проте дій, які б були проявом демонстрації неупередженості судді, зокрема інформування Конституційного Суду України про конфлікт інтересів та самовідвід, ОСОБА_1 вчинено не було. Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 прийнято за участі ОСОБА_1, яка голосувала за його прийняття у тій редакції, що задовольняла її приватний інтерес, а саме: закриття детективами Національного антикорупційного бюро України кримінального провадження № 52020000000000622 за ознаками вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. Так, постановою детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного        підрозділу        Національного антикорупційного бюро України від 17.11.2020 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 52020000000000622 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з визнанням неконституційними окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 року № 13-р/2020.

Частиною 2 статті 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, які полягають у вчиненні особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з приміткою 2 до ст. 172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Під час розгляду справи встановлено, 07.10.2020 року що за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2018 рік, було складено Довідку № 322/20, якою встановлено, що суб`єкт декларування при складенні та поданні декларації вказав недостовірні відомості про активи, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації (Т. 1, а.с. 23-28).

07.10.2020 року уповноваженою особою НАЗК складений Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, відповідно до якого встановлено, що за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2018 рік, у діях суб`єкта декларування ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (Т. 1, а.с. 52-55).

Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення від 07.10.2020 року був направлений до Національного антикорупційного бюро України та на підставі надісланих матеріалів 07.10.2020 року Національним антикорупційним бюро України зареєстровано кримінальне провадження № 52020000000000622 з правовою кваліфікацією за ст. 366-1 Кримінального кодексу України, за фактом декларування завідомо недостовірних відомостей суб`єктом декларування на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (Т. 1, а.с. 57).

Правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності суддів Конституційного Суду України визначаються Законом України «Про Конституційний Суд України», відповідно до положень ст. 60 якого передбачено, що суддя Конституційного Суду не може брати участі у підготовці, розгляді та прийнятті рішень, виконувати інші повноваження у питаннях, щодо яких у нього наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. У разі наявності у судді Конституційного Суду реального чи потенційного конфлікту інтересів він повинен протягом одного робочого дня письмово поінформувати про це Суд та заявити самовідвід. Заява про відвід (самовідвід) подається у письмовій формі та розглядається Судом у порядку, встановленому Регламентом.

Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1, 06.10.2020 року вона отримала запит НАЗК від 30.09.2020 року з пропозицією надати до Національного агентства пояснення та документи з приводу повної перевірки, яка проводилась щодо неї, що підтверджується копією реєстру передачі документів (2020 рік) (Т. 2, а.с. 160). Додатково звернула увагу на те, що в запиті НАЗК було вказано, що з 24.09.2020 року НАЗК продовжило строк перевірки її декларації за 2018, 2019 роки на 60 календарних днів, тобто до 23.11.2020 року, проте, не дочекавшись її пояснень, Національне агентство вже 07.10.2020 року склало Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення.

Про продовження строку проведення перевірки декларацій з 24.09.2020 року на 60 календарних днів також зазначено і в Обґрунтованому висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення від 07.10.2020 року (Т. 1, а.с. 52).

06.10.2020 року, що є днем отримання запиту від НАЗК, суддею Завгородньою І.М. заявлено самовідвід у справі № 1-24/2020 (393/20) за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України. Підставою для самовідводу судді, відповідно до її заяви, було уникнення сумнівів у її об`єктивності та неупередженості під час розгляду справи у зв`язку з проведенням перевірки з дотримання вимог антикорупційного законодавства, а також той факт, що окремі положення вказаного законодавств є предметом конституційного контролю у справі (Т.2, а.с. 186).

За результатами розгляду заяви про самовідвід Завгородньої І.М. ухвалою Великої палати Конституційного Суду України від 07.10.2020 року № 58-у/2020, справа № 1-24/2020 (393/20), у її задоволені відмовлено. Ухвалою суду встановлено, що обставини, наведені суддею, не є такими, що вказують на наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів і можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судді Конституційного Суду України під час розгляду справи (Т. 2, а.с. 188-190).

Крім того, 08.10.2020 року представником Президента України у Конституційному Суді України подано заяву про відвід судді Конституційного Суду України Завгородньої І.М. у вказаній вище справі з підстав можливої заінтересованості судді у результаті розгляду справи, оскільки 07.10.2020 року Національним антикорупційним бюро України зареєстровано кримінальне провадження № 52020000000000622 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 366-1 Кримінального кодексу України, за фактом декларування недостовірної інформації ОСОБА_1 у декларації за 2018 рік (Т.2, а.с. 191-194).

Ухвалою Великої палати Конституційного Суду України від 08.10.2020 року № 69-у/2020 у задоволені заяви представника Президента України у Конституційному Суді України про відвід судді Конституційного Суду України Завгородньої І.М. відмовлено (Т. 2, а.с. 195). У вказаній ухвалі Конституційний Суд України констатував, що мотиви, зазначені в заяві, не вказують на обставини, що викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду справи.

Отже, питання наявності реального конфлікту інтересів ОСОБА_1 під час розгляду справи № 1-24/2020 (393/20) було предметом розгляду Великої палати Конституційного Суду України під час розгляду як заяви про самовідвід судді, так і заяви представника Президента України в Конституційному Суді України про відвід.

Заяву про самовідвід Завгородньою І.М. було подано у строки, визначені ст. 60 Законом України «Про Конституційний Суд України», зазначеній заяві Конституційним Судом України була надана належна оцінка та встановлено відсутність у діях судді реального конфлікту інтересів під час розгляду справи. За вказаних обставин суддею були вчинені всі необхідні дії задля уникнення сумнів в існуванні реального конфлікту інтересів.

Також слід зазначити, що Конституційний Суд України є колегіальним органом, всі рішення якого приймаються більшістю голосів. А тому, беручи участь у розгляді справи та ухвалюючи рішення, суддя не діє одноособово, рішення приймаються більшістю голосів. Відтак відсутній прямий і безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між голосуванням та прийняттям рішення.

Крім того, жодних даних, які б свідчили про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 52020000000000622 до матеріалів справи не долучено.

Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на те, що інформацію про результати повної перевірки декларації ОСОБА_1 отримала через особистий кабінет Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що підтверджується відміткою про перегляд відповідного повідомлення 07.10.2020 року, та могла усвідомлювати, що невідворотним наслідком виявлення ознак вчиненого нею кримінального правопорушення буде надсилання обґрунтованого висновку Національного агентства уповноваженому органу досудового розслідування, який в силу вимог ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 1 ст. 214 КПК України буде зобов`язаний розпочати за цим фактом досудове розслідування, не може свідчити про обізнаність ОСОБА_1 про виявлення контролюючим органом порушення норм антикорупційного законодавства, а відтак і наявність конфлікту інтересів, що лягло в основу звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст.172-7 КУпАП.

Так, з роздруківки з особистого кабінету Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 вбачається, що НАЗК повідомляє її про складення Довідки про результати повної перевірки декларацій від 07.10.2020 року, а також про те, що другий примірник довідки направлений за місцем роботи за адресою: АДРЕСА_3 (Т. 1, а.с. 30). Тобто, безпосередньо довідку ОСОБА_1 в означений день не отримала, а відтак і результати проведення перевірки ОСОБА_1 відомі не були.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами спростовано твердження, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, щодо вчинення ОСОБА_1 дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Крім того, слід наголосити, що суддя Конституційного Суду України має особливий правовий статус, який характеризується наявністю певних вимог, обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності. Правовий статус судді передбачає конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя. Однією з гарантій незалежності судді Конституційного Суду України є гарантія, закріплена ч. 4 ст. 149 Конституції України, в якій встановлено, що суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв`язку із ухваленням Судом рішень та надання висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративних правопорушень, вважаю, що в даному випадку не мало місця вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.172-6 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та, відповідно, у діях ОСОБА_1 склад вказаних адміністративних правопорушень відсутній.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.172-6 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 9, 172-6, 172-7, 247, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, а також адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                 А.В. Слободянюк

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Что означает налоговая амнистия для граждан: комментируют народные депутаты
Что означает налоговая амнистия для граждан: комментируют народные депутаты
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Валентина Щепоткіна
    Валентина Щепоткіна
    заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
загрузка...