Верховний Суд нагадав, у чому виявляється службова недбалість

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 184/1631/18, в якій встановив, у чому виявляється службова недбалість.

Обставини справи

Так, згідно з вироком суду, чоловіка визнано винним у тому, що він перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, неналежно виконав свої службові обов'язки щодо організації бухгалтерського обліку та сплати податків у розмірах і строках, встановлених Податковим кодексом України, не вжив заходів щодо перевірки показників податкової звітності  з ПДВ ПП ПВКП «У», що була складена особою, діяння якої розслідуються в іншому кримінальному провадженні, та допустив подальшу подачу засобами електронного зв'язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов'язань із ПДВ ПП ПВКП «У» за наступні звітні періоди: травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету держави коштів на загальну суму 2053786, 32 грн.

За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області чоловіка засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком 2 роки та штрафу в дохід держави у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить  4250 грн.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, які стосувалися невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та оцінки доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

В обґрунтування вказаного рішення, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви. Зокрема, предметом перевірки суду апеляційної інстанції були доводи засудженого про неконкретність формування обвинувачення та були визнані необґрунтованими.

Так, апеляційний суд зазначив, що як слідує з обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, він обвинувачувався у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді ненадходження до бюджету державних коштів на загальну суму 2053786,32 грн.

При цьому, апеляційний суд звернув увагу, що службова недбалість може виявлятися у форматі: а) бездіяльності, коли суб’єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов’язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов’язки хоча і виконуються, але неналежним чином – не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі, з встановленим порядком тощо.

Службова ж недбалість у засудженого виявилась у формі дії, коли покладені на нього службові обов’язки хоча і виконуються, але неналежним чином – не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо, а тому апеляційний суд відхилив доводи про некоректність формулювання обвинувачення. З чим погодилася і колегія суддів.

Також апеляційним судом були спростовані і доводи апеляційної скарги засудженого про те, що він не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 4.3 Статуту ПП ПВКП «У» саме на директора покладено відповідальність за належну організацію бухгалтерського обліку та достовірність інформації, наведеної у документах податкової звітності. А тому, апеляційний суд критично оцінив посилання обвинуваченого на те, що до його обов’язків не відноситься контроль та перевірка наведених у податковій звітності показників.

ВС зауважив, що предметом перевірки апеляційним судом були і доводи засудженого про визнання висновку експерта судово-економічної експертизи недопустимим доказом та були відхилені судом з належним обґрунтуванням мотивів свого рішення.

Належної оцінки отримали і твердження засудженого в апеляційній скарзі про порушення підслідності допущеної під час досудового розслідування даного кримінального провадження, а також про те, що обвинувачення було висунуто без повідомлення йому про підозру. Вказані твердження були визнані необґрунтованими та спростовані матеріалами провадження.

Разом із тим, колегія суддів вважає слушними доводи засудженого щодо безпідставного відхилення апеляційним судом його клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.

Як слідує з матеріалів провадження засуджений працював у період  з 14 травня  по 02 листопада 2015 року на посаді директора ПП ПВКП "Укрєвробуд 2013". Остання декларація з ПДВ у період його роботи була подана 19 жовтня 2015 року (за вересень 2015 року), що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ за вересень 2015 року.

Таким чином, моментом закінчення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що виразилось у не вжитті заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ ПП ПВКП «У» та допущенні подальшої подачі засобами електронного зв'язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов'язань з ПДВ ПП ПВКП «У» за звітні періоди: травень - вересень 2015 рокує саме подача засобами електронного зв'язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов'язань з ПДВ ПП ПВКП «У». У даному випадку останнім таким моментом є остання дата подачі податкової звітності, а саме: 19 жовтня 2015 року, не залежно від того, чи він був звільнений з посади у листопаді 2015 року.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закінчився 19 жовтня 2020 року, тобто на час розгляду апеляційним судом даного кримінального провадження існували як матеріальні, так і процесуальні підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однак всупереч положенням ст. 49 КК України суд апеляційної інстанції  не постановив такого рішення.

Таким чином, колегія суддів вбачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо розірвання спадкового договору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.