Конвалідація правочинів: як будуть визнавати дійсними угоди, укладені на окупованих територіях

На сайті Верховної Ради оприлюднили текст законопроекту «Про засади державної політики перехідного періоду». Він зареєстрований за № 5844 від 09.08.2021.

Проект закону розроблений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та схвалений урядом на засіданні 04серпня 2021року на виконання Указу Президента України від 2 червня 2021 року, яким введено у дію рішення Ради національної безпеки «Про деякі питання активізації процесу мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях».

Згідно з Указом Президента, Уряд протягом двох місяців мав підготувати законопроект про впровадження на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей правосуддя (юстиції) перехідного періоду.

Зокрема, одним із завдань законопроекту є встановлення процедури визнання угод, укладених на окупованих територіях (конвалідація) після їх деокупації.

Конвалідація правочинів: що планує міністерство

Законопроект передбачає запровадження конвалідації правочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях. Тобто окремі нікчемні правочини, вчинені на тимчасово окупованих територіях, після деокупації можуть бути визнані дійсними.

Без сумніву, з такими історіями дійсно доведеться постійно стикатися, наприклад, щодо правочинів, які вимагають нотаріального посвідчення, заповітів і т.п.

За українським законодавством, окремі правочини можуть визнаватися дійсними в окремих випадках за рішенням суду:

- якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (стаття 218 ЦК);

- суд може визнати односторонній правочин, укладений без додержання обов’язкової нотаріальної форми дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі (стаття 219 ЦК);

- якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (стаття 220 ЦК);

- правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, і не схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, на вимогу заінтересованої особи судом може визнати дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи (стаття 221 ЦК);

- правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування (стаття 224 ЦК);

- на вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи (стаття 226 ЦК);

- право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (стаття 334 ЦК).

В інших випадках законодавець заперечує можливість використання конвалідації.

У справі № 2701/1953/2012 Балаклавський районний суд м. Севастополя зазначив, що «вимогами ст. ст. 218, 220 ЦК України усна домовленість у будь-якому випадку не підлягає конвалідації судом до письмової форми договору, який підлягає нотаріальному посвідченню».

Згідно із законопроектом «Про засади державної політики перехідного періоду» правочини, вчинені на тимчасово окупованих територіях, можуть бути конвалідовані в порядку, визначеному законом, крім таких випадків :

- передачі об’єктів права власності, що перебували у користуванні окупаційних сил та окупаційних адміністрацій, які повертаються їхнім законним власникам у порядку, визначеному законодавством;

- правочинів з об’єктами власності, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, якщо їх стороною є окупаційні сили або окупаційні адміністрації чи юридична особа, яка перебуває під контролем держави-агресора.

Такі правочини залишаться нікчемними і не можуть бути конвалідовані.

Тож, законопроект містить більш широкий простір для конвалідації ніж ЦКУ, але не містить ніякого її механізму. І при застосуванні цих нормативних актів можуть виникнути колізії.

Зокрема, Нотаріальна Палата України ще в січні 2021 року звертала увагу міністерства, що проект закону не встановлює жодних процедур, принципів або критеріїв, за якими можлива конвалідація односторонніх правочинів. І попереджала, що такий підхід може стати знаряддям для злочинних дій, сприятиме рейдерським захопленням та масовому порушенню прав громадян.

Раніше Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на своєму офіційному сайті пояснювало, що конвалідацію правочинів, вчинених на території тимчасово окупованого населеного пункту, після його деокупації будуть здійснювати комісії з конвалідації.

Але після громадського обговорення законопроекту від ідеї створення комісій відмовилися. Виявилося, що за досвідом країн, де відбувались процеси перехідного періоду, конвалідація правочинів здійснювалась без створення будь-яких комісій. На законодавчому рівні передбачалось, які саме правочини є конвалідованими і визнаються державою.

Тож найбільш реалістичним сценарієм залишається визнання правочинів в судовому порядку. За пошуком справедливості громадянам доведеться звертатися в суди або за тимчасово встановленою підсудністю, або чекати відновлення правосуддя на деокупованих територіях.

Як будуть відновлювати правосуддя на деокупованих територіях

Якщо з відновленням роботи господарських, адміністративних та апеляційних судів проблем не виникає, вони працюють на територіях, які контролюються українською владою, їх робота налагоджена, то з відновленням роботи місцевих судів є нюанси.

У розумінні законопроекту Державна судова адміністрація України після деокупації відповідної території вживає заходів для відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, територіальна підсудність яких поширюється на цю територію.

У разі відновлення належних умов діяльності місцевого суду (апеляційного суду), територіальна підсудність якого поширюється на деокуповану територію, Державна судова адміністрація України направляє до Вищої ради правосуддя подання про можливість відновлення роботи цього суду.

Місцевий суд (апеляційний суд) відновлює здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя.

З дня відновлення здійснення правосуддя апеляційними судами, територіальна підсудність яких поширюється на тимчасово окуповані території, ці суди здійснюють апеляційний перегляд справ, розгляд яких здійснюється місцевими судами, тимчасова територіальна підсудність яких знаходяться у межах територіальної підсудності цих апеляційних судів.

Для виконання цих норм доведеться вносити зміни в законодавство.

ВРП може призначати та звільняти суддів, визначати їх кількість в судах, переводити до іншого суду, але вона не може приймати адміністративні рішення про відновлення здійснення правосуддя конкретним судом. Профільний закон цього не передбачає. І до нього необхідно внести відповідні зміни, інакше норма про відновлення роботи судів за рішенням ВРП залишиться декларативною.

Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року № 1632-VII, який врегульовує це питання іншим чином (згідно йому відновлення роботи судів відбувається за розпорядженням Голови Верховного Суду) застосувати буде неможливо, оскільки він втратить чинність з набранням чинності Законом «Про засади державної політики перехідного періоду».

Крім того, необхідно враховувати, що новий територіальний поділ країни викликав необхідність змін у судовій системі. Нагадаємо, що ще в травні почала обговорюватися нова «мапа судів», остаточно її затвердити обіцяють вже цього року.

Але, по-перше, для відновлення роботи нових судів необхідно враховувати масу факторів: навантаження на суддів, формування апаратів судів, добір суддів на вакантні посади, забезпечення їх безпеки та ще багато чого.

По-друге, суди не можуть працювати самі по собі. Для їх нормальної роботи потрібно, щоб функціонували органи державної влади та правоохоронні органи: прокуратура, поліція, структурні підрозділи міністерств та відомств, державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, нотаріат, адвокатура, експертні служби, державна виконавча служба тощо. Про них розробники законопроекту взагалі забули і навіть не згадують.

Без комплексних змін до законодавства норми про конвалідацію правочинів та перехідне правосуддя залишаться суто декларативними.

Також стало відомо, що судам заборонять арештовувати кошти місцевих державних адміністрацій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.