Інтернет-магазини занесуть у спеціальний реєстр та нададуть Держпродспоживслужбі можливість їх блокувати: законопроект Кабміну

17 листопада 2021  на своєму засіданні Комітет з питань економічного розвитку рекомендував Верховній Раді прийняти в першому читанні проект Закону «Про захист прав споживачів» (№ 6134).

Законопроект зареєстрований в парламенті Кабінетом Міністрів України, а розроблявся він Міністерством економіки України.

У ч. 4 ст. 17 проекту пропонується встановити, що «суб’єкт господарювання, який має намір здійснювати електронну торгівлю, подає у добровільному порядку на безоплатній основі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачів, відповідну декларацію із зазначенням, зокрема інформації, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 16 цього Закону».

Крім того, в абз. 2 ч. 4 ст. 17 проекту запроваджується  Реєстр декларацій суб’єктів електронної торгівлі,  які мають намір здійснювати інтернет-торгівлю.

Реєстр декларацій суб’єктів електронної торгівлі, які мають намір здійснювати інтернет-торгівлю, є відкритим. Його ведення покладуть на Держпродспоживслужбу.

З цього приводу ГНЕУ зауважило, що з проекту важко зрозуміти, про які декларації йдеться, оскільки щодо них немає жодних пояснень.

Крім того, з’явиться реєстр рішень органів позасудового розв'язання споживчих спорів. Природа цього реєстру поки що незрозуміла.

Держпродспоживслужба отримає право звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до вебсайтів (частини вебсайту, програмного забезпечення) суб’єктів господарювання, які використовують нечесну підприємницьку практику та порушують законодавство про захист прав споживачів.

Щоправда, у разі отримання від суб'єкта господарювання заяви про відновлення доступу до вебсайту у зв'язку з розміщенням інформації про найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання Держпродспоживслужба буде звертатися протягом двох робочих днів до провайдера інтернет-послуг з метою відновлення доступу до вебсайту.

Проектом пропонується:

• поширити дію Закону «Про захист прав споживачів» на сферу харчової продукції в частині економічних прав споживача (у разі порушення умов договору купівлі-продажу (доставки) харчової продукції в інтернет-магазинах, при позначенні ціни продажу харчової продукції);
• визначити права та обов’язки споживачів в електронній торгівлі та перелік інформації про продукцію та суб’єкта господарювання, яку він повинен надавати;
• впровадити надання суб’єктами господарювання документів, що підтверджують гарантійні зобов’язання, в електронній формі;
• надати споживачеві право на заміну товару на такий самий або аналогічний у разі, якщо ремонт товару, придбаного споживачем, потребує більше чотирнадцяти календарних днів, а також на зниження ціни або повернення коштів, якщо недолік товару з’являється після ремонту;
• звільнити суб'єктів господарювання від обов'язку створювати обмінний фонд товарів; 
• запровадити визначення електронного торгівельного майданчика (маркетплейса), електронного сервісу порівняння продукції (прайс-агрегатора) та їх відповідальність за наявність інформації, яка стосується даних про суб'єктів господарювання, що продають продукцію на вебсайтах маркетплейса та прайс-агрегатора. 

Крім того, запропоновано звільнити громадські об'єднання споживачів від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах щодо захисту прав споживачів, у тому числі щодо невизначеного кола споживачів. 

Від сплати судового збору звільнять також самих споживачів та Держпродспоживслужбу.

Законопроект визначає, які умови договору будуть вважатися нікчемними:

1) звільнення суб’єкта господарювання від відповідальності або обмеження такої відповідальності у разі смерті споживача або завдання шкоди його здоров’ю, спричинених діями чи бездіяльністю суб’єкта господарювання;

2) позбавлення або обмеження прав споживача, які пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням суб’єктом господарювання зобов’язань за договором;

3) право суб’єкта господарювання не повертати завдаток споживачу, якщо споживач прийняв рішення не укладати або не виконувати договір, за відсутності умови у договорі про право споживача отримати суму завдатку у подвійному розмірі, якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення не укладати або не виконувати договір;

4) обов’язок споживача сплатити штраф, пеню, інші нарахування або компенсацію у непропорційно великому розмірі (понад тридцять відсотків вартості продукції) за невиконання зобов’язань за договором;

5) право суб’єкта господарювання розірвати договір із споживачем на власний розсуд за відсутності аналогічного права у споживача;

6) право суб’єкта господарювання не повертати кошти, сплачені за ненадану продукцію, у разі відмови від договору з ініціативи суб’єкта господарювання;

7) право суб’єкта господарювання розірвати договір, укладений на невизначений строк, без повідомлення споживача не менше ніж за чотирнадцять днів до моменту його розірвання, крім випадків, передбачених законом;

8) встановлення необґрунтовано завчасного та/або короткого строку для відмови споживача від автоматичного продовження дії договору, укладеного на визначений строк;

9) обов’язки споживача, з якими він не мав можливості ознайомитися перед укладенням договору;

10) право суб’єкта господарювання в односторонньому порядку змінювати умови договору на підставах, не визначених договором;

11) надання можливості суб’єкту господарювання в односторонньому порядку без поважних причин змінювати характеристики продукції, яка є предметом договору;

12) право суб’єкта господарювання визначати ціну товару або харчового продукту в момент доставки або право суб’єкта господарювання підвищувати зазначену у договорі ціну продукції без надання споживачу у таких випадках права відмовитися від договору;

13) право суб’єкта господарювання визначати відповідність продукції умовам договору;

14) виключне право суб’єкта господарювання тлумачити умови договору;

15) обмеження відповідальності суб’єкта господарювання за зобов’язаннями, прийнятими його представником, або обумовлення прийняття ним таких зобов’язань виконанням конкретних умов;

16) зобов’язання споживача виконувати обов’язки за договором у повному обсязі у випадку, коли суб’єкт господарювання не виконує власні;

17) обов’язковість умов договору виключно для споживача, у той час як суб’єкт господарювання може виконувати умови такого договору на власний розсуд;

18) право суб’єкта господарювання без згоди споживача передавати свої права та обов’язки за договором третій особі, якщо це може обмежити права споживача за договором;

19) позбавлення споживача прав, передбачених  законом про захист прав споживачів.

За порушення законодавства про захист прав споживачів до суб’єктів господарювання хочуть встановити штрафи на випадок:

1) відмови споживачу в реалізації більшості його прав,  — у десятикратному розмірі вартості продукції, виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) виготовлення та/або реалізації товару, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів, — у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої та/або одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) виконання робіт (надання послуг), що не відповідають вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, — у розмірі трьохсот відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення та/або реалізації продукції (крім харчового продукту), забороненої відповідно до закону для виготовлення та реалізації (виконання, надання), — у розмірі п’ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи (наданої послуги), але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) створення перешкод посадовим особам компетентного органу під час здійснення ними заходів державного нагляду (контролю) або невиконання суб’єктом господарювання під час проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлених законом вимог посадових осіб, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері захисту прав споживачів, а також створення перешкод посадовим особам структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного, побутового та інших видів обслуговування, — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) невиконання або несвоєчасного виконання припису посадових осіб компетентного органу про усунення порушень прав споживачів — у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи (надання послуги) — у розмірі ста відсотків суми, зазначеної у договорі на виконання робіт (надання послуг), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, — у розмірі від одного до десяти відсотків суми, зазначеної у договорі на виконання робіт (надання послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) обмеження або відмови в реалізації прав споживачів, — у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) ненадання необхідної інформації або надання неповної, недоступної, недостовірної та несвоєчасної інформації про продукцію (крім харчових продуктів),— у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи (наданої послуги), але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) порушення вимог щодо ідентифікації власника інтернет-магазину, — у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) реалізації товару, строк придатності (служби) якого минув, — у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) включення у договори із споживачами умов, які вважаються нікчемними, — у розмірі двохсот відсотків вартості предмету договору (товару, роботи, послуги), але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

13) здійснення нечесної комерційної практики — у розмірі тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафних санкцій підлягають погашенню протягом п’ятнадцяти днів після отримання суб’єктом господарювання відповідного рішення (постанови) про їх застосування, крім випадків, коли протягом цього строку суб’єкт господарювання розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження відповідного рішення (постанови).

У разі залишення без змін рішення (постанови) про застосування штрафних санкцій за результатами його оскарження суб’єкт господарювання зобов’язаний самостійно погасити нараховані штрафні санкції протягом п’ятнадцяти днів, наступних за днем отримання рішення компетентного органу про результати розгляду скарги суб’єкта господарювання або набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У разі несплати штрафу в зазначений строк рішення (постанова) про застосування штрафних санкцій набуває статусу виконавчого документа та пред’являється до органу державної виконавчої служби  для примусового виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Важливо, що Комітет Ради та ГНЕУ звернули увагу на небезпечні недоліки законопроекту про ГМО.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.