Стало відомо, від чого залежить кількість трудових спорів

Кількість трудових спорів залежить не стільки від проблем правозастосування, скільки від нереформованості законодавства. Про це сказав начальник правового управління (IV) департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, доктор юридичних наук Михайло Шумило на засіданні комітету з трудового права Асоціації правників України, повідомляє офіційний сайт Верховного Суду.

Захід, що відбувся 17 травня 2019 року, присвятили результатам роботи нового Верховного Суду саме у сфері розгляду трудових спорів. Зокрема, обговорювали, чи змінилися підходи до вирішення трудових спорів.

Михайло Шумило поінформував, що більшість справ, які розглянув Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у 2018 році, стосувалася договірних відносин — 8940 справ, з яких 4088 — спори у сфері кредитування, іпотеки тощо. Друге місце за кількістю займають спори щодо відшкодування шкоди — 2687, третє належить трудовим спорам — 2138 справ.

Станом на 1 травня 2019 року на розгляді в КЦС ВС перебувало 2222 справи щодо трудових спорів. За чотири місяці поточного року до суду надійшли 893 справи цієї категорії, а розглянуто 915 справ. «Тенденція до збільшення кількості трудових спорів спостерігається вже кілька років, і вона буде збільшуватися», — спрогнозував доповідач. На його думку, ця категорія справ дещо недооцінена юридичним ринком і не має належної уваги з боку як юридичної практики, так і законодавця.

Ескперт назвав кілька причин такої ситуації. Перша з них — застаріле законодавство. Відтак, судам доводиться застосовувати норми трудового права, які ідеологічно за своєю суттю є більше соціалістичними і не завжди відповідають ринковим відносинам. «Норми здебільшого прописані так, що роботодавець максимально обмежений у своїх діях і не захищений від недобросовісного працівника. Крім того, дуже важко сьогодні говорити про свободу трудового договору і взагалі вирішення питання про сутність трудового законодавства», — пояснив доповідач. І додав: ще загрозливіша проблема із підзаконними актами, більшість з яких прийняті у 90-х роках минулого століття. Їх ніхто не хоче переглядати, допоки не буде прийнятий новий Трудовий кодекс. Отже, у підсумку ми зіткнулися з таким негативним явищем правової системи, як інфляція трудового законодавства.

Другим викликом для КЦС ВС стали новели процесуального законодавства. Зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що трудові спори розглядаються у спрощеному провадженні. Разом з тим, запроваджено інститут малозначних справ, а також інші касаційні «фільтри». Тож постало питання, чи слід усі трудові спори відносити до категорії малозначних. Очевидно, що КЦС ВС не може визнавати усі трудові спори малозначними, оскільки це призведе до того, що касаційний суд втратить можливість формувати єдність судової практики щодо цієї категорії справ. Проте позиція про розгляд усіх трудових спорів без виключення на рівні касації теж дискутується як науковцями, так і суддями.

Доповідач також звернув увагу на суперечливу правову спадщину Верховного Суду України. Крім того, він розповів про деякі рішення Великої Палати ВС, які поступово вирішують цю проблему. Однак, наголосив Михайло Шумило, суд не може підміняти собою законодавця: «Від судової системи чекають рішучих кроків, проте під час таких очікувань забувають, що суд не може замінювати законодавця. Суд тлумачить норми закону, а не творить їх». Він зауважив, що насправді головні проблеми лежать не у площині правозастосування, а в самих нормах закону, які мають застосовуватися. «Всі ті проблеми, які виникають під час судового розгляду справ, насправді закладені законодавцем. Маю надію, що Верховна Рада України найближчим часом завершить реформу трудового законодавства», — рзюмував доповідач. Такої надважливої реформи чекають і громадяни, і судова система.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що трудові спори за позовами працівників патронатної служби розглядаються за правилами ЦПК.