ВП ВС слід дозволити досліджувати та переоцінювати докази у справах після ЄСПЛ

Секретар Великої Палати Верховного Суду Всеволод Князєв вважає, що треба дозволити ВП ВС досліджувати та переоцінювати докази у справах, які переглядаються після рішень ЄСПЛ. Про це він заявив 4 лютого під час офіційного відкриття Проекту Ради Європи «Подальша підтримка виконання Україною рішень у контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини», передає прес-служба ВС в Facebook.

Відповідні зміни до законодавства сприятимуть прийняттю Великою Палатою Верховного Суду остаточних рішень у таких справах замість передачі їх на повторний розгляд до судів апеляційної чи першої інстанцій. Отже, заявник, який уже пройшов усі три вітчизняні судові інстанції, а потім його заяву ще розглянув Європейський суд з прав людини, не матиме необхідності в перегляді справи національними судами всіх інстанцій, і його права будуть відновлені в коротші строки.

Участь у заході взяли також судді Верховного Суду Герман Анісімов, Надія Багай, Наталія Білик, Сергій Бурлаков, Лілія Катеринчук, Наталья Коваленко, Ірина Колос, Ірина Кондратова, Олеся Радишевська та Наталія Сакара. Крім того, на презентації Проекту були присутні представники апарату ВС: керівник департаменту аналітичної та правової роботи Расім Бабанли і начальник правового управління (IV) цього департаменту Михайло Шумило, начальник відділу міжнародно-правової взаємодії Ліна Губар та ін.

У вітальному слові голова відділу з реформ сектору правосуддя Департаменту правосуддя та правового співробітництва РЄ Ліліт Данеґян-Босслер зазначила, що Проект має на меті сприяти вирішенню питань, які не були розв’язані в минулому в рамках співпраці України й РЄ та потребують особливої уваги сьогодні. Такі питання поділені на чотири групи: щодо запобігання невиконанню рішень національних судів; щодо надмірної тривалості судового розгляду справ; стосовно доступу до правосуддя та незалежності суду; зв’язки національних судів із ЄСПЛ.

Також Ліліт Данеґян-Босслер наголосила, що незалежність суду є пріоритетом у співпраці РЄ з Україною. Зокрема, вона згадала Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який, в тому числі, стосується і незалежності суддів. Представниця РЄ зазначила, що він розроблявся без належних консультацій із представниками судової влади та без аналізу наслідків його прийняття, на це у своїх висновках звернули увагу Комітет міністрів РЄ та Венеційська комісія. Тому Проект приділить увагу і цьому питанню.

Всеволод Князєв від Верховного Суду та всього суддівського корпусу подякував Офісу Ради Європи в Україні за плідну співпрацю. Він наголосив, що суди України у своїй практиці все частіше застосовують правові позиції ЄСПЛ. А Верховний Суд, якщо вбачає невідповідність національного законодавства європейським стандартам, застосовує безпосередньо приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практику ЄСПЛ.

Доповідач зазначив, що до компетенції Великої Палати віднесено, зокрема, перегляд судових рішень у зв’язку з виключними обставинами, якщо ЄСПЛ установив порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. А також поінформував, що протягом минулого року ВП ВС розглянула 98 відповідних заяв, рішення по суті було прийнято за 23 заявами, 12 із яких задоволено.

Секретар ВП ВС пояснив значний відсоток відмов у відкритті провадження за відповідними заявами, зокрема, тим, що часто заявники не мають безпосереднього стосунку до справи, в який прийняв рішення ЄСПЛ, а посилаються на те, що їхня справа схожа. «Але підстав для прийняття до розгляду таких заяв чинне законодавство не містить», – пояснив Всеволод Князєв.

Про існування такої проблеми сказала і національний експерт Проекту Ірина Кушнир: «Хочу звернути увагу, що велику кількість заяв подають особи, які взагалі не можуть бути заявниками у справі». Вона запропонувала підготувати інформаційні матеріали для заявників та адвокатів щодо того, в яких саме випадках вони можуть звертатися до ВС із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Також Ірина Кушнір зауважила про «значний видимий прогрес» у практиці ВС. «Ця практика дійсно якісно відрізняється від тієї, що була раніше. Вона розвивається з урахуванням рекомендацій і практики ЄСПЛ», – зазначила експерт.

Крім того, Всеволод Князєв розповів, що в більшості випадків, коли ВП ВС задовольнила згадані вище заяви, справи направляли для повторного розгляду до апеляційної інстанції. На відміну від касаційного, апеляційний суд може досліджувати докази, призначати експертизи тощо. З другого боку, це дає змогу зекономити час на перегляд справи, адже в разі її направлення до першої інстанції такий перегляд значно затягується. Втім, кілька справ направили і до районних судів – у деяких випадках необхідно змінити суб’єктний склад сторін, а на стадії апеляційного розгляду це неможливо.

Минулого року лише в одній справі за підсумками її перегляду за виключними обставинами після рішення ЄСПЛ Велика Палата Верховного Суду прийняла остаточне рішення. «Ми можемо прийняти остаточне рішення в такій справі у дуже обмежених випадках, коли дійсно немає потреби в дослідженні, переоцінці доказів», – пояснив Всеволод Князєв. Те, що Верховний Суд не має повноважень досліджувати докази в таких випадках, він назвав «законодавчою прогалиною, яку необхідно виправити».

На думку Секретаря ВП ВС, у процесі судової реформи потрібно надавати Великій Палаті чи іншому органу, який буде переглядати справи за виключними обставинами після рішень ЄСПЛ, можливість повної ревізії справи, тобто дозволити переглядати справу в повному обсязі, в тому числі переоцінювати докази, витребовувати їх у разі необхідності, щоб можна було прийняти остаточне рішення. «Ці справи вже розглядалися судами першої, другої, касаційної інстанцій, вони були тривалий час на розгляді ЄСПЛ. І тепер їх доводиться ще раз направляти на повторний розгляд до судів нижчих інстанцій», – сказав Всеволод Князєв.

У своїй промові заступник Міністра юстиції України – уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина, в тому числі, відзначив, що сьогодні у РЄ та у ЄСПЛ майже немає питань щодо перегляду Великою Палатою рішень у зв’язку з виключними обставинами після встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань.

Він звернув увагу на практику ВП ВС у відповідній категорії справ, зокрема, на постанову від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19). 

На підставі рішення ЄСПЛ у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» ВП ВС скасувала рішення трьох національних судових інстанцій та відмовила в задоволенні позову про визнання права власності держави на будівлі санаторію, що належали Фонду. «Цим рішенням Велика Палата фактично зекономила державі сім мільйонів доларів США», – пояснив Іван Ліщина, маючи на увазі можливу суму компенсації, яку б мала виплатити держава у випадку непоновлення прав заявника.

Про завдання Проекту та проблеми, на подолання яких він спрямований, говорили також голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко, співголова Комісії з правової реформи Михайло Буроменський, керівник відділу Департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права РЄ Павло Пушкар, керівник Проекту Марта Басистюк, менеджер проектів Департаменту правосуддя та правової співпраці РЄ (м. Страсбург) Андрій Кавакін, суддя Конституційного Суду Литви, міжнародний експерт РЄ Дануте Йочієне, міжнародний експерт РЄ Ліліан Апостол.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може висновок експерта бути належним і допустимим доказом.

Також ВП ВС роз’яснила, який спір можна вважати приватноправовим.