В Антикорупційному суді розвінчують найпоширеніші міфи про обшук

16:20, 25 февраля 2020
Суддя-спікер Антикорупційного суду розповіла про процедуру розгляду питання щодо надання дозволу на обшук.
В Антикорупційному суді розвінчують найпоширеніші міфи про обшук
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Суддя-спікер Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко розпочинає серію топ-10 міфів про обшук. Основні факти та помилкові уявлення публікує прес-служба ВАКС.

Обшук є досить поширеною слідчою дією. Його метою є:

- виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення;
- відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення;
- встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Не в останню чергу на ефективність обшуку як способу отримання доказів у кримінальному провадженні впливає раптовість. Тому клопотання про обшук розглядається у закритому судовому засіданні, а ухвала не оприлюднюється в Єдиному реєстрі судових рішень. З огляду на цю «утаємниченість», а також на те, що сам обшук відбувається стрімко і поєднаний з втручанням у приватне життя, про нього сформувалися помилкові уявлення. До того ж вони розповсюджені як серед представників непрофесійного середовища, так і серед юристів-практиків.

Міф 1: слідчий суддя дає дозвіл на обшук в кожному випадку звернення слідчого (детектива).

Розглядаючи питання про надання дозволу на обшук, слідчий суддя перевіряє дві групи факторів — дотримання детективом або прокурором формальних вимог і наявність фактичних обставин для проведення обшуку.

Формальні вимоги пов’язані з повнотою зазначених у клопотанні відомостей, які слідчий (детектив), прокурор мають довести перед слідчим суддею. Так само фактичні обставини пов’язані з обґрунтованістю поданого клопотання в конкретному випадку.

Щодо формальних вимог, то, звертаючись слідчого судді, слідчий (детектив) має вказати:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку (наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети);

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв’язок із вчиненим кримінальним правопорушенням (в клопотанні зазвичай вказується попередній перелік, адже конкретні ідентифікуючі ознаки речей і документів встановлюються після проведення обшуку і мають бути зафіксовані у протоколі огляду);

8) обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей або за допомогою інших слідчих дій (зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів і документів, вилучених з обігу).

При встановленні відповідності клопотання формальним вимогам закону (повноти вказаної інформації) слідчий суддя переходить до сутнісних критеріїв, які, власне, і зумовлюють необхідність проведення обшуку. Позиція слідчого (детектива) або прокурора при доведенні необхідності проведення обшуку має пройти «тест на обґрунтованість». Цей тест полягає в тому, що слідчий суддя при дослідженні доводів клопотання і доданих до нього матеріалів має позитивно відповісти на ряд питань, а саме:

1) чи було вчинено кримінальне правопорушення;

2) чи мають значення для досудового розслідування відшукувані речі і документи;

3) чи можуть бути доказами під час судового розгляду відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах;

4) чи знаходяться у зазначеному житлі чи іншому володінні особи відшукувані речі, документи або особи;

5) чи є за встановлених обставин обшук найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування;

6) чи є за встановлених обставин обшук заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.

Клопотання про обшук може бути задоволено, якщо слідчий суддя на підставі аналізу наданих матеріалів дійде до стверджувального висновку по кожному питанню. Якщо ж на якомусь з етапів на підставі наданих слідчим (прокурором) доводів і відомостей буде негативна відповідь, клопотання залишається без задоволення.

Факт: слідчий суддя в кожному конкретному випадку перевіряє подане клопотання про обшук на предмет повноти вказаних відомостей, обґрунтованості необхідності проведення обшуку та зв’язку між обставинами кримінального правопорушення та метою обшуку.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про практику ЄСПЛ, чому не кожен дозвіл суду на обшук є правомірним

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Нестандартный подход к разделу имущества и получению алиментов при разводе – прямой эфир
Telegram канал Sud.ua
Нестандартный подход к разделу имущества и получению алиментов при разводе – прямой эфир
Главное о суде