Перелік обставин, коли прогул вважається вчиненим із поважних причин: постанова Верховного Суду

18:42, 2 мая 2020
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.
Перелік обставин, коли прогул вважається вчиненим із поважних причин: постанова Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду  розглянув касаційну скаргу ПАТ «Аграрний фонд» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення. Про це йдеться у постанові КЦС ВС від 22.04.2020 № 199/8766/18 (61-797св20).

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він 01 грудня 2017 року був переведений з посади начальника відділу по роботі в Дніпропетровській області департаменту середнього та малого бізнесу на посаду начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд».

03 жовтня 2018 року головою правління ПАТ «Аграрний фонд» Радченком А. А. було прийнято розпорядження «Щодо надання інформації про проведену роботу працівником відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу».

Вважав, що таке розпорядження не передбачено положенням про відділ у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд», а тому з боку роботодавця порушено норми трудового законодавства, тому він 04 жовтня 2018 року написав заяву про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України.

Цього ж дня заява про звільнення була направлена до ПАТ «Аграрний фонд» електронною поштою, а оригінал заяви організатор із збуту ОСОБА_3 повинна була передати кур`єром. Проте через свою неуважність цього не зробила.

05 жовтня 2018 року він здав за актом приймання-передачі товарно-матеріальні цінності, а ОСОБА_4 , організатор зі збуту Дніпровського представництва, їх прийняв.

11 жовтня 2018 він перебував у м. Києві і мав розмову з головою правління ПАТ «Аграрний фонд» Радченком А. А. саме з підстав звільнення і на пропозицію останнього не погодився писати заяву про звільнення за власним бажанням.

Оскільки він вважав себе звільненим з 04 жовтня 2018 року, тому на роботу не виходив.

26 жовтня 2018 року звернувся до голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Радченка А. А. про підписання наказу про зняття відповідальності за матеріальні цінності, враховуючи заяву про звільнення, і лише після звернення адвоката, він дізнався про своє звільнення.

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 436-к від 01 листопада 2018 року було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
З 04 жовтня 2018 року до 07 листопада 2018 року жодної відповіді на свої звернення він не отримував, не отримав трудову книжку, з наказом про звільнення ознайомлений не був.

Вважав дії відповідача неправомірними, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 436-к від 01 листопада 2018 року про його звільнення відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43 354,98 грн з ПАТ «Аграрний фонд» на його користь, стягнути з ПАТ «Аграрний фонд» на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, скасувати запис про звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України з посади начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» в трудовій книжці, змінити формулювання підстави звільнення з посади начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» з 01 листопада 2018 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та вважати його звільненим з посади начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» з 04 жовтня 2018 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (розірвання трудового договору за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору), з приведенням даного запису в трудову книжку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що попередження роботодавця про припинення трудових відносин з зазначених позивачем підстав, не може вважатись поважною причиною відсутності на роботі з 08 жовтня до 01 листопада 2018 року, оскільки такі підстави ним не доведені.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним наказ № 436-к від 01 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, підписаний головою правління ПАТ «Аграрний фонд» Радченком А. А. Змінено формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» з 01 листопада 2018 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та вважати звільненим ОСОБА_1 з посади начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» з 04 жовтня 2018 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (розірвання трудового договору за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору), з приведенням даного запису в трудову книжку ОСОБА_1 , скасувавши запис про звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України з посади начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» в трудовій книжці ОСОБА_1.

Стягнуто з ПАТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43 354,98 грн, без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі, та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. Вирішено питання судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не може вважатися прогулом без поважних причин відсутність позивача на робочому місці після подання відповідної заяви про звільнення від 04 жовтня 2018 року, тому звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є неправомірним.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення — порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) — не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Звертаючись до відповідача із заявою про звільнення, позивач зазначив підставою звільнення розпорядження ПАТ «Аграрний фонд» від 03 жовтня 2018 року № 7 стосовно зобов`язання начальника відділу у Дніпропетровській області Дніпровського дивізіонального управління департаменту розвитку середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» кожного дня до 18 години надавати щоденну інформацію про проведену роботу відповідно до завдань, визначених положеннями про відділ та посадовою інструкцією, яке на думку позивача суперечить його трудовому договору.

Водночас, законність зазначеного розпорядження у встановленому трудовим законодавством порядку позивач не оскаржував.

За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.

Враховуючи викладене, попередження роботодавця про припинення трудових відносин з зазначених ним підстав, не може вважатись поважною причиною відсутності на роботі з 08 жовтня до 01 листопада 2018 року, оскільки такі підстави ним не доведені.

Відсутність на роботі у період з 08 жовтня 2018 року підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (а. с. 41 - 58).

Таким чином, суд апеляційної інстанції на вказані норми законодавства та обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин, оскільки ним було подано заяву про звільнення, посилаючись на те, що роботодавець порушує умови трудового договору та положення законодавства про працю, проте такі підстави позивачем не доведені.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд постановив: «Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасувати, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2019 року залишити в силі».

Також «Судово-юридична газета» повідомляла про те, що достовірність показань свідків у справі майже 30-річної давнини можна поставити під сумнів

Окрім того, ми публікували постанову КЦС ВС щодо умов договору зберігання

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

 

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
В судах не вистачає суддів: чим це загрожує
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Виталий Марчак
    Виталий Марчак
    заместитель председателя Черновицкого апелляционного суда
  • Игорь Залимский
    Игорь Залимский
    судья Седьмого апелляционного административного суда