Лист довільної форми не може вважатися податковою звітністю: КАС ВС

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Позов було мотивовано тим, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року, в порушення положень Податкового кодексу України не врахував лист позивача про помилкове надання уточнюючого розрахунку та визнання такої звітності недійсною.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що на дату складення акта перевірки в розпорядженні контролюючого органу вже знаходився лист від позивача, але останній ГУ ДФС безпідставно не врахувало. Залишення поза увагою такої інформації свідчить про необ’єктивність та перевищення наданих повноважень зі сторони суб’єкта владних повноважень. Суди звернули увагу на ненадання відповідачем відповіді на спірний лист, зауваживши, що акт камеральної перевірки в такому випадку не може вважатися формою відповіді на нього. Суди також відхилили посилання контролюючого органу на необхідність подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до попередньо поданого уточнюючого розрахунку, оскільки положення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачають лише обов’язок з надсилання такого уточнюючого розрахунку саме до податкової декларації.

Правова позиція КАС ВС

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, ВС/КАС зазначив наступне.

Спірні відносини в цій справі стосуються обов’язку врахування контролюючим органом повідомлення від платника у формі листа про визнання недійсною раніше поданої податкової звітності, зокрема уточнюючого розрахунку.

Подання платниками податків податкової звітності здійснюється саме в порядку та за формою, встановленою Податковим кодексом України та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі – Порядок № 21) (чинним на час спірних правовідносин). Уточнюючий розрахунок необхідно вважати невіддільною частиною податкової декларації в разі прийняття контролюючим органом за відсутності підстав для відмови, передбачених підпунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України. Існування вимог, зокрема, до форми подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку до неї спрямоване на забезпечення правильного зображення контролюючим органом задекларованих платником податків показників податкової звітності.

Податковий кодекс України передбачає лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або щодо уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.

На переконання Верховного Суду, лист довільної форми, адресований контролюючому органу, з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатися податковою звітністю в розумінні вимог Податкового кодексу України та Порядку № 21, а тому правомірно не був врахований ГУ ДФС при проведенні камеральної перевірки.

Чинне податкове законодавство не визначає порядку внесення виправлень до поданого з помилками уточнюючого розрахунку. Водночас, враховуючи приписи статті 50 Податкового кодексу України у взаємозв’язку з положеннями Порядку № 21, Верховний Суд дійшов висновку про те, що виправлення такої помилки має відбуватись у спосіб подання нового уточнюючого розрахунку до податкової декларації з урахуванням показників попередньо поданого уточнюючого розрахунку (з помилками).

Відповідальність за подання податкової звітності покладається на платника податку, що зобов’язує останнього здійснювати таке подання в чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України, а не на власний розсуд.

Колегія суддів погодилась із твердженням апеляційного суду про  те, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки приймає до уваги лише ті відомості, що добровільно підтверджені самим платником податків, але за умови, якщо таке підтвердження відбулось у формі, встановленій законом.

Із повним текстом постанови КАС ВС від 24.02.2020 у справі № 520/1186/19 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала постанову ВС щодо арешту коштів на рахунках платника податку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.