Надання інформації про особу без її згоди: судова практика

Статтею 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Про це нагадав Одеський апеляційний суд.

Так, Одеським апеляційним судом було розглянуто апеляційні скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог до головного лікаря медичного реабілітаційного центру про надання домашньої адреси лікаря для написання відповіді та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову було зазначено, що у вересні 2013 року позивач проходив санаторно-курортне лікування в санаторії, в якому Г. працювала лікарем. Її методом лікування позивач залишився задоволеним, вважає її – «лікарем-ерудитом, тому вирішив написати лист подяку на її домашню адресу, для цього звернувся до медичного реабілітаційного центру з запитом щодо відомостей про домашню адресу лікаря».

Проте, головний лікар медичного реабілітаційного центру повідомив про неможливість надати персональні дані у зв’язку з особистою забороною лікаря надавати будь-кому інформацію (домашню адресу).

На підставі викладеного, позивач просив суд надати домашню адресу лікаря Г. для написання їй листа, а також стягнути з головного лікаря санаторію моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

У своєму відзиві головний лікар зазначив, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не визнає з підстав того що Г. особисто заборонила надавати свою домашню адресу будь-кому, а тому ст. 32 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про інформацію» ніхто не може втручатися в особисте та сімейне життя людини.

Особа надає інформацію про себе лише за своєю згодою. Вона має на це право, але не зобов’язана це робити на вимогу інших суб’єктів.

Окрім того, згідно зі статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В силу частин першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-XII  інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Суд зазначив, що доказів на підтвердження того, що саме головним лікарем медичного реабілітаційного центру спричинена моральна шкода надано не було.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Раніше ми розповідали про запит на інформацію та звернення громадян: у чому різниця.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.