Засуджений після постановлення вироку, але до відбуття покарання вчинив новий злочин: ВС вказав, як діяти

12:21, 16 февраля 2021
Початковим моментом періоду вчинення злочину, протягом якого суд призначає покарання за сукупністю вироків, є саме момент постановлення вироку, а не набрання ним законної сили.
Засуджений після постановлення вироку, але до відбуття покарання вчинив новий злочин: ВС вказав, як діяти
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 640/14690/19.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців.

Разом з тим, 13 січня 2019 року та 17 червня 2019 року ОСОБА_2 вчинив нові злочини, передбачені ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України відповідно.

Згідно з вироком Київського районного суду м. ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України (злочини, вчинені після ухвалення вироку Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року) із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення. Вирок місцевого суду змінено, перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено останнього за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

При цьому суд, перевіряючи доводи сторони обвинувачення в частині необхідності призначення ОСОБА_2 остаточного покарання саме за сукупністю вироків, зазначив, що вирок Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року на момент апеляційного розгляду не набрав законної сили, а тому відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України підстав для застосування положень ст. 71 КК України в даному випадку немає.

Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просив перевірити ухвалу суду апеляційної інстанції в касаційному порядку. При цьому вказував, що ОСОБА_2 після ухвалення попереднього вироку, але до повного відбуття призначеного покарання вчинив нові злочини, а тому суд за новим вироком мав призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 71 КК України.

Колегія суддів погодилася з такими доводами касаційної скарги прокурора, виходячи з наступного.

Згідно із системним аналізом ч. 1 ст. 71 КК України початковим моментом періоду вчинення злочину, протягом якого суд призначає покарання за сукупністю вироків, є саме момент постановлення вироку, а не набрання ним законної сили.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, зокрема, якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

Така позиція Суду узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18).

Ураховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 остаточне покарання, безпідставно не застосував положення ч. 1 ст. 71 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Таким чином, за наведених вище обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Новий розгляд кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів, під час якого суд повинен урахувати вищенаведене та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Разом з тим, оскільки остаточне покарання ОСОБА_2 має бути призначене за сукупністю вироків, то питання щодо його м'якості, про що прокурор наголошує у своїй касаційній скарзі, підлягає вирішенню апеляційним судом під час нового апеляційного розгляду.

Раніше ККС пояснив, у якому випадку відновлення втраченого кримінального провадження виключається.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Telegram канал Sud.ua
XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Сегодня день рождения празднуют
  • Альона Мазур
    Альона Мазур
    суддя Окружного адміністративного суду міста Києва