Поняття «пропорційність» та «баланс інтересів» у публічно-правових спорах: позиція Верховного Суду

У проваджені Верховного Суду перебувала справа за позовом приватного підприємства «Група Науково-промислових досліджень» (далі – ПП «ГНПД», позивач) до Державного агентства рибного господарства України (далі – Держрибагентство, відповідач) про визнання протиправним та скасування припису.

Суть цієї справи полягала у тому, що позивач здійснював промисловий вилов водних біоресурсів в акваторії Азовського моря. Водночас, головним інспектором відповідача винесено припис з вимогою зупинити промисловий вилов водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі – Мінагрополітики) «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та «Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік». Не погоджуючись з цим приписом, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду позов було задоволено, однак постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Держрибагентства задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПП «ГНПД» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду, ПП «ГНДП» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати цю постанову, а рішення суду першої інстанцій, яким позов задоволено, залишити у силі.

Одним із доводів касаційної скарги було те, що суд апеляційної інстанції не врахував недотримання суб’єктом владних повноважень під час винесення спірного припису принципів пропорційності та необхідного балансу між несприятливими наслідками втручання у майнові права позивача та цілями, на які цей припис спрямований.

Однак, Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень касаційну скаргу підприємства залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Суд виходив з того, що правове регулювання спеціального видобування водних ресурсів, визначене у законах України «Про тваринний світ», «Про рибне господарство промислове рибальство, та охорону водних біоресурсів», дозволяє суб`єкту владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, що є предметом контролю адміністративних судів. Фактичне застосування цього принципу є своєрідним «маркером» того, як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною (суб’єктом приватного права) та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси захищають суспільні інтереси.

Крім того, Суд зазначив, що позивач як суб`єкт господарювання був обізнаний, що його діяльність здійснюється у «суспільно чутливих» сферах, а саме - у сфері спеціального використання об`єктів тваринного світу, водних ресурсів, що знаходяться під особливою охороною держави, зокрема, згідно статтею 13 Конституції України.

Тому у цій справі індивідуальне право (інтерес) позивача у формі гарантованого частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається в дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров`я людини, довкілля, гарантованого статтею 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

Колегія суддів Верховного Суду також врахувала, що відповідач у цій справі, діючи у межах своїх повноважень та на підставі закону, здійснював захист суспільних інтересів.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб`єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19 (адміністративне провадження № К/9901/48691/21).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Автор: В'ячеслав Хрипун