Українців пропонували визнати титульним корінним народом у законі, але зміни не підтримали

Статус українців як титульного корінного народу, новий підхід до права на самовизначення та окремі механізми підтримки корінних народів Криму — такі зміни пропонувалося закріпити у Законі «Про корінні народи України».

Ініціатива передбачала перегляд чинної концепції закону, яка нині регулює права кримських татар, караїмів і кримчаків, та запровадження нової категорії — титульного корінного народу. Водночас документ порушував низку питань щодо співвідношення нового статусу з чинним законодавством і Конституцією України. Профільний комітет Верховної Ради після розгляду законопроєкту рекомендував парламенту відхилити його у першому читанні.

Що пропонували змінити у законі про корінні народи

Комітет Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин на засіданні 15 червня 2026 року розглянув низку законопроєктів та ухвалив відповідні рішення.

Зокрема, комітет рекомендував Верховній Раді включити до порядку денного п’ятнадцятої сесії парламенту дев’ятого скликання проєкт Закону №15103 «Про внесення змін до Закону України «Про корінні народи України» щодо узаконення статусу українців як титульного корінного народу України», а за результатами розгляду у першому читанні — відхилити його.

Українців пропонували визнати титульним корінним народом

Метою законопроєкту було законодавче закріплення статусу українців як корінного народу (корінної нації) в Україні.

Чинна редакція Закону України «Про корінні народи України» фактично побудована навколо регулювання прав менших автохтонних спільнот — кримських татар, караїмів і кримчаків. Автори законопроєкту вважали за необхідне змінити цей підхід та включити до правового регулювання також українців.

Для цього пропонувалося запровадити нову категорію — титульний корінний народ України, до якої віднести українців.

Які нововведення передбачав законопроєкт

Документ пропонував комплексне оновлення чинного закону.

Зокрема, передбачалося:

• уточнити визначення корінного народу через територіальний критерій станом на 24 серпня 1991 року;
• запровадити категорію титульного корінного народу;
• визначити українців титульним корінним народом України;
• встановити розмежування між титульним та іншими корінними народами;
• переглянути підхід до реалізації права на самовизначення;
• деталізувати окремі питання правового статусу корінних народів Кримського півострова.

Крім того, проєктом передбачалося, що інші корінні народи прямо визначаються як етнічні меншини у складі населення України.

Як пропонували змінити право на самовизначення

Як вказувала «Судово-юридична газета», однією з ключових новел документа було розмежування правового статусу титульного та інших корінних народів.

Проєктом уточнювалося, що право на самовизначення у складі України поширюється на корінні народи, крім титульного корінного народу. Таким чином пропонувався різний підхід до обсягу прав для різних категорій корінних народів.

Із тексту законопроєкту випливало, що титульний корінний народ та інші корінні народи отримували б різний правовий статус у межах одного закону.

Що змінювалося для корінних народів Криму

Окремий блок положень стосувався корінних народів Кримського півострова.

Законопроєктом пропонувалося деталізувати механізми їхньої взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Відповідний порядок мав визначити Кабінет Міністрів після консультацій із представницькими органами корінних народів.

Також передбачалося право на спрямування частини бюджетних доходів від використання природних ресурсів на потреби корінних народів Криму з подальшим врегулюванням цього механізму через Бюджетний кодекс.

Крім того, уряд мав визначити порядок резервування земель для представників корінних народів, які повертаються до Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Які питання могли виникнути у разі ухвалення закону

Запропоновані зміни змінювали базову концепцію чинного закону, додаючи до нього нову категорію — титульного корінного народу.

Водночас проєкт визначав інші корінні народи як етнічні меншини, що потенційно могло потребувати додаткового узгодження із законодавством про національні меншини для уникнення різночитань під час правозастосування.

Також варто враховувати, що Конституція України прямо не містить поняття «титульний корінний народ», тоді як законопроєкт пропонував закріпити його на рівні закону.

Крім того, значна частина практичних механізмів реалізації запропонованих норм — щодо взаємодії з органами влади, земельних питань та використання доходів від природних ресурсів — мала визначатися окремими рішеннями Кабінету Міністрів.

Таким чином, законопроєкт №15103 передбачав не лише формальне закріплення статусу українців як титульного корінного народу, а й зміну підходів до правового регулювання статусу корінних народів загалом. Однак профільний парламентський комітет рекомендував Верховній Раді після розгляду документа у першому читанні відхилити його.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.