ЄСПЛ визнав законною примусову госпіталізацію вагітної до лікарні під конвоєм, попри її бажання народжувати дома

Питання вибору місця та способу народження дитини належить до сфери приватного життя, однак у виняткових випадках держава може втручатися для захисту життя і здоров’я. Саме це питання розглянув Європейський суд з прав людини у справі C.P. v. Spain (заява № 50181/22), рішення в якій було ухвалено 11 червня 2026 року.

Справа має важливе значення для практики застосування статті 8 Конвенції, оскільки стосується балансу між репродуктивною автономією жінки та позитивним обов’язком держави захищати життя і здоров’я за наявності реального ризику для плода.

Обставини справи

Заявниця, громадянка Франції, яка проживала в Іспанії, перебувала під наглядом державної лікарні та приватної акушерки. Вона планувала народжувати вдома та заздалегідь повідомила про це медичний заклад.

Жінка, 23 квітня 2019 року, на 42 тижні та 2 день вагітності, пройшла обстеження в лікарні. Медики дійшли висновку про наявність ризику гіпоксії плода та внутрішньоутробної загибелі з огляду на переношену вагітність і результати обстеження плода.

Заявниці рекомендували або розпочати розродження, або залишитися під посиленим медичним наглядом.

Після консультації з партнером та акушеркою вона залишила лікарню та більше не контактувала з медиками. Наступного дня лікарня звернулася до суду із заявою про необхідність негайної госпіталізації через високий ризик для плода.

Наступного дня суд постановив рішення про обов’язкову госпіталізацію заявниці та доручив поліції супроводити її до лікарні. Після спілкування з правоохоронцями вона погодилася поїхати до медичного закладу.

Після госпіталізації лікарі обрали вичікувальну тактику. Наступного дня пологи розпочалися природним шляхом, однак згодом виникли ускладнення: відсутність прогресу пологової діяльності, погіршення стану плода та тазово-плодова диспропорція. За згодою заявниці було проведено терміновий кесарів розтин, після якого дитина народилася здоровою.

Заявниця оскаржила рішення про госпіталізацію, однак усі національні суди, включаючи Конституційний суд Іспанії, визнали його законним.

Позиція ЄСПЛ

ЄСПЛ нагадав, що умови, за яких відбуваються пологи, становлять невід’ємну частину приватного життя особи у розумінні статті 8 Конвенції.

Суд підкреслив, що пологи є унікальним і надзвичайно делікатним моментом у житті жінки, який охоплює питання фізичної та моральної недоторканності, медичної допомоги, репродуктивного здоров’я та захисту інформації про стан здоров’я. Саме тому вибір місця народження дитини належить до сфери приватного життя.

Водночас Суд наголосив, що стаття 8 Конвенції не гарантує самостійного права на народження дитини вдома. Втручання держави може бути виправданим за умови дотримання вимог законності, легітимної мети та необхідності у демократичному суспільстві.

Оцінюючи законність втручання, ЄСПЛ зазначив, що Конституційний суд Іспанії детально проаналізував національне законодавство та дійшов висновку про наявність достатнього нормативного підґрунтя для вирішення конфлікту між правами матері та необхідністю захисту життя ненародженої дитини. Суд не виявив ознак свавільного чи явно непередбачуваного тлумачення внутрішнього права та погодився з висновками національних судів.

ЄСПЛ також звернув увагу, що заявниця була поінформована про конкретні ризики, пов’язані з переношеною вагітністю, включаючи ризик гіпоксії плода та внутрішньоутробної смерті. За таких обставин вона могла передбачити, що органи влади можуть терміново втрутитися у разі виникнення конфлікту між її рішенням не отримувати медичну допомогу в лікарні та ризиком для життя ненародженої дитини.

Медичні працівники встановили конкретні ризики та повідомили про це суд. ЄСПЛ не знайшов підстав вважати, що національні суди діяли свавільно або не мали достатньої інформації для ухвалення рішення.

Суд окремо наголосив, що хоча між матір’ю та дитиною зазвичай не існує конфлікту інтересів, окремі рішення щодо місця, умов або способу пологів можуть створювати підвищений ризик для здоров’я та безпеки новонародженого. Навіть за нормального перебігу вагітності під час пологів можуть виникнути непередбачувані ускладнення, які потребують негайного спеціалізованого медичного втручання. Пологовий стаціонар здатний забезпечити таку допомогу, тоді як під час домашніх пологів це неможливо навіть за присутності кваліфікованої акушерки.

Особливе значення Суд надав подальшому розвитку подій після госпіталізації. Хоча спочатку лікарі обрали вичікувальну тактику, згодом виникла необхідність у проведенні термінового кесаревого розтину через ускладнення під час пологів. На думку ЄСПЛ, ці обставини підтвердили, що оцінка високого ризику для матері та дитини, на яку посилалася лікарня при зверненні до суду, не була безпідставною.

За результатами аналізу Суд дійшов висновку, що національні органи навели релевантні та достатні підстави для втручання, належним чином зважили конкуруючі інтереси та не вийшли за межі наданого їм поля розсуду. Тому втручання було необхідним у демократичному суспільстві.

Порушення Конвенції

ЄСПЛ розглядав скарги заявниці за статтями 8 та 5 Конвенції.

Щодо статті 8 Суд визнав, що примусова госпіталізація становила втручання у право на повагу до приватного життя. Водночас це втручання було передбачене законом, переслідувало легітимну мету захисту здоров’я матері та дитини, а також було пропорційним і необхідним за конкретних обставин справи. Тому порушення статті 8 Конвенції встановлено не було.

Щодо статті 5 Конвенції заявниця стверджувала, що була незаконно позбавлена свободи під час доставлення до лікарні та подальшого перебування в медичному закладі.

ЄСПЛ визнав цю частину заяви несумісною з положеннями Конвенції ratione materiae та відхилив її. Суд зазначив, що поліцейські не заходили до будинку заявниці, не застосовували фізичної сили, не перебували разом із нею в кареті швидкої допомоги та залишили лікарню одразу після госпіталізації. Крім того, заявниця не була ізольована від зовнішнього світу та перебувала поруч із партнером. За таких обставин позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції не відбулося.

Таким чином, у справі C.P. v. Spain ЄСПЛ постановив, що примусова госпіталізація вагітної жінки для пологів не порушила статтю 8 Конвенції, а скарга за статтею 5 була визнана неприйнятною.

Суд підтвердив, що вибір місця народження дитини належить до сфери приватного життя, однак за наявності доведеного серйозного та невідкладного ризику для життя або здоров’я ненародженої дитини держава може втрутитися у реалізацію такого вибору.

Рішення підкреслює необхідність індивідуальної оцінки медичних ризиків та ретельного балансу між автономією жінки і обов’язком держави захищати життя та здоров’я.

Додатково читайте іншу позицію ЄСПЛ, де Суд визнав непропорційною конфіскацію, яка змушувала одного співучасника відповідати за весь злочинний дохід групи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.