Визнання провини – це не щире каяття: Верховний Суд залишив в силі реальне позбавлення волі на 3 роки для ухилянта

Визнання провини чоловіком, який ухилявся від мобілізації, ще не означає, що він став на шлях виправлення, і що його зізнання свідчать про рішучість стати на такий шлях, самосуд свого вчинку.

Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності. Не заперечення і визнання чоловіком об`єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про його щире каяття.

На це вказав Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 3 жовтня 2024 року по справі 701/1202/23.

Обставини справи

Вироком райсуду чоловіка засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Втім, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Апеляційний суд 4 квітня 2024 року з мотивувальної частини вироку районного суду виключив обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття. Вирок районного суду в частині призначеного покарання скасував і призначив чоловіку покарання за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Тобто, реального позбавлення волі.

Суть обставин полягає у тому, що чоловік прибув до ТЦК, де категорично відмовився відбувати до місця несення служби, а в подальшому до призовного пункту не прибув.

Адвокат у скарзі до ВС просив змінити вирок апеляційного суду та звільнити засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. Зазначав, що апеляційний суд безпідставно виключив з вироку обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття. Також захисник вказував, що при призначенні винному покарання не врахував усіх даних про його особу, а саме, що він раніше не судимий, вину визнав, фактичні обставини не заперечував, активно сприяв розкриттю злочину, характеризується позитивно, добросовісно ставиться до свого обов`язку по догляду за хворою матір`ю, зазначив про свою готовність нести відповідальність за скоєне. Також апеляційний суд не взяв до уваги дані досудової доповіді органу пробації.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд назвав безпідставними доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі засудженого через суворість.

Як вказав ВС, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Дійсно, якщо суд, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням (за певними виключеннями).

Втім, як зазначив ВС, таке рішення має бути належним чином умотивоване.

Апеляційний суд обґрунтовуючи свій висновок щодо необхідності скасування вироку суду першої інстанції, вказав, що суд, звільняючи чоловіка від відбування призначеного покарання з випробуванням, належним чином не мотивував, чому наявні дані про особу винного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення або ступінь суспільної небезпечності особи.

При цьому, на думку суддів ВС, апеляційний суд обґрунтовано виключив з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття.

Своє рішення суд мотивував тим, що визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчать про рішучість стати на такий шлях, самосуд свого вчинку.

З таким висновком погоджується і Верховний Суд, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте визнання своєї провини у вчиненому, осуд своєї поведінки, намагання особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки скоєного.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Апеляційний суд правильно зазначив, що в матеріалах провадження відсутні дані, які б підтверджували дійсне, відверте щире каяття чоловіка з приводу скоєного та осуд своєї протиправної поведінки, а також те, що він виявляв готовність нести покарання.

Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності. Не заперечення і визнання чоловіком об`єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про його щире каяття, про відвертий осуд своєї поведінки і відповідне суб`єктивне ставлення до вчиненого.

Навпаки, пасивна позиція засудженого під час судового розгляду, свідчить про відсутність у засудженого щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.  

З огляду на викладене колегія суддів ВС погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність у обвинуваченого щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання.

Суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що вчинене чоловіком кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів, сам засуджений раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, відсутні дані компрометуючого характеру.

Також цей суд при призначенні покарання врахував, що обвинувачений має військове звання лейтенанта, перебуваючи на військовому обліку чітко розумів та усвідомлював свій обов`язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, розумів відповідні наслідки невиконання такого обов`язку. Незважаючи на це, він умисно вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання покладеного на нього обов`язку і ухилився від призову.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що з урахуванням ситуації, яка склалася в країні, конституційним обов`язком кожного громадянина є захист Батьківщини. Оскільки відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, такі дії в умовах воєнного стану є неприпустимими. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. 

«Враховуючи наведене, вчинений засудженим умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, а тому його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації» - підсумував Верховний Суд.

Отже, на думку суддів Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції про призначення покарання у виді реального позбавлення волі є обґрунтованим. Підстав вважати таке покарання надто суворим за доводами касаційної скарги захисника, Суд не вбачає.

Урахувавши наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга чоловіка не підлягає задоволенню.

Нагадаємо, раніше Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові по справі №629/2438/23 вказав, що утримання матері-інваліда ІІІ групи та неповнолітньої дитини, а також визнання вини не є підставою для того, щоб призначати ухилянту від мобілізації покарання з випробуванням. Таким чоловікам має бути призначене реальне покарання у виді позбавлення волі, бо це суспільно резонансний злочин.

Також «Судово-юридична газета» розповідала про позицію ККС ВС у справі 552/4832/22, де адвокат військовослужбовця наполягав на тому, що покарання не може застосуватися як показовий захід кримінально-правового примусу для інших осіб, але судді Верховного Суду вказали, що покарання має на меті також запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами. Отже, звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану створить в інших осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.